Українські сили у вересні 2022 року захопили погано підготовлені російські оборонні позиції, стрімко просунулись на північ, схід і південь по Харківській області, вийшли до річки Оскіл і звільнили Куп’янськ, великий залізничний вузол. Це була вершина успіху для України, яка стала не тільки свідченням української відваги, але й симптомом російського безладу.
Минуло три роки, і Куп’янськ знову опинився на межі захоплення Росією. Цього разу це відображає українські труднощі не менше, ніж російську рішучість – і готовність Кремля зазнавати приголомшливих втрат.
Четвертий сезон боїв у межах повномасштабної війни Росії проти України добігає кінця, і ситуація вздовж 1100-кілометрової лінії фронту загалом нагадує ситуацію на його початку.
Росія втратила понад 1 мільйон солдатів станом на сьогодні, з них щонайменше чверть убитими, за даними, озвученими головою Секретної розвідувальної служби Великої Британії (MI-6) Річардом Муром. Втрати України менші, але, з огляду на чисельність населення, можливо, більш обтяжливі: орієнтовно 400 тисяч загалом, з яких щонайменше 100 тисяч убитими (це висновки Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), зроблені на основі публікацій у західних медіа).
«Це війна на виснаження, – каже Тібо Фуйє, військовий експерт і заступник директора Інституту стратегічних та оборонних досліджень, французького аналітичного центру. – Вирішальним фактором є виключно здатність витримувати тиск, терпляче підточуючи потенціал противника; усе це матиме накопичувальний ефект, а не стане вирішальним ударом».
Якщо на фронті не станеться істотного перелому, падіння Куп’янська може збігтися з настанням осінніх дощів і холодної погоди; для українських сил – деморалізуючий фінальний акорд на 44-му місяці вторгнення.
Ось яке становище на фронті зараз.
Куп’янськ
У Куп'янську проходить важлива залізнична гілка, яка дає змогу українським силам живити свої позиції з Харкова.
Російські війська, які закріпилися здебільшого на східному березі Осколу, повільно просувалися на північ, до міста, упродовж кількох місяців, оскільки агресор надавав перевагу іншим ділянкам фронту.
На початку вересня російські війська використали частини підземної газопровідної мережі, що простягається на кілометри під землею, під Осколом, щоб обійти українські позиції на північних околицях Куп’янська.
Це було щонайменше втретє, коли російські війська влаштували ЗСУ «трубну засідку».
Українські військові заявили, що згодом знищили газопровід і вбили або захопили в полон десятки російських військових. Але вони також визнали, що невідома кількість російських солдатів прослизнула й сховалася – іноді поодинці – у різних локаціях поблизу.
«Противник не проводить штурмових дій, а здійснює інфільтрацію особового складу. Він не намагається штурмувати наші позиції. Він їх просто обходить і намагається зайти в саме місто, – розповів минулого тижня журналістам телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, Віталій Шум, керівник групи підготовки 151-го розвідувального ударного батальйону 10-го армійського корпусу. – Тут лісиста місцевість, багато посадок. І коли є розрив між позиціями, вони в цей розрив намагаються особовий склад протягувати».
За даними DeepState, моніторингового проєкту, що відстежує ситуацію на полі бою й має зв’язки з українськими військовими, загарбники проникли у кілька північних районів Куп’янська. А російські чиновники стверджують, що українське командування вже перекинуло сили на цю ділянку, аби не допустити втрату міста.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Куп’янськ нескорений». Що відбувається у закритому для цивільних місті«Ситуація критична; ворог досі перебуває в місті. Діють диверсійно-розвідувальні групи, тривають контрдиверсійні операції, наші спецпідрозділи роблять зачистку міста, проходять кожен сантиметр», – сказав голова міської військової адміністрації Куп'янська Андрій Беседін в ефірі «Суспільного» 28 вересня.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Штурми через трубопроводи. Що робити, щоб супротивник не заходив у тил через труби?Покровськ та Добропілля
Приблизно за чотири години їзди на південь у Донецькій області розташований Покровськ – більше за Куп'янськ місто з автомобільним і залізничним вузлами – протягом більшої частини року перебуває під загрозою оточення російськими військами.
Рухатися трасою, що простягається у напрямку великої агломерації Дніпра, за 180 кілометрів звідси, стало небезпечніше на початку цього року – після того, як російські війська увійшли в селище Котлине, на південний захід від Покровська.
«Російські війська поспішають – через погіршення погодних умов та політичні імперативи Кремля, – написав у нещодавньому аналізі Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона. Росія намагається захопити Покровськ вже понад рік, зазначає він і додає: «Навіть якщо вони не зможуть вкластися в амбітний графік [лідера РФ Володимира] Путіна, захоплення Покровська дало б їм щось, що можна було б продемонструвати після року зусиль».
За словами Максима Бакуліна, пресофіцера 14-ї оперативної бригади Національної гвардії України, останніми днями погода – зокрема сильні вітри – ускладнила роботу як українських, так і російських підрозділів БПЛА біля міста.
Ситуація на північний схід від Покровська є більш проблемною для Сил оборони.
На початку серпня невідома кількість невеликих російських груп прорвалася крізь недостатньо щільну українську оборону на схід від Добропілля.
Цей прорив підкреслив як те, наскільки розтягнута й недоукомплектована українська оборона, так і тактику, на яку російське командування покладалося упродовж 2025 року: відправляти невеликі підрозділи, іноді лише одного-двох солдатів, можливо, на мотоциклах чи всюдиходах, щоб швидко проскочити або обійти українські окопи, а потім закріпитися, доки не зможуть підтягнути підкріплення або використати ударні дрони для ударів по найближчих оборонних позиціях ЗСУ.
Це також змусило українське командування перекидати особовий склад деяких найбільш загартованих у боях підрозділів, зокрема, «Азову».
Пошкоджений російськими обстрілами житловий будинок в Добропіллі, Донецька область, серпень 2025 року
«Основний метод дій російських військ – це малі піхотні групи, – каже Денис Попович, український військовий оглядач Радіо Свобода. – Це процес інфільтрації, просочування, а потім створення цих метастазувальних кишень, які змикаються, поглинаючи противника».
«Вони створюють «зона ураження», де все знищується», – додав він.
Утім, після прориву українським військовим вдалося оточити невідому кількість російських військових. У деяких випадках експерти вказують на небезпечно переплетені лінії оборони та наступу, коли солдати на передовій не можуть визначити, де розташовані позиції противника.
Віктор Трегубов, речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Дніпро», повідомив в ефірі телемарафону, що тилові підрозділи росіян не змогли забезпечити постачання штурмовиків, яким вдалося просочитись крізь українську оборону.
Російська «кишка», сказав Трегубов, зараз «розсікається і подавляється» українськими військами.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Втрати величезні». Підсумки літнього наступу армії РФ і що буде восени?Запоріжжя
Далі на південний захід – лінія фронту на південь від Запоріжжя – залишалася здебільшого статичною протягом більшої частини 2025 року, не кажучи про попередні два роки.
Влітку українські посадовці повідомляли про зростання випадків застосування армією РФ тактики просочування малими групами, знову ж таки, із використанням мотоциклів та всюдиходів, а також підрозділів БПЛА.
«Ми не спостерігали такого рівня активності протягом останніх трьох років», – розповів у липні Espreso.TV командир батальйону 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ з позивним «Ліс».
На початку вересня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що українським військам вдалося зірвати запланований масштабний наступ на Запорізькому напрямку, а російське командування перекинуло морську піхоту та інші підрозділи на схід, у Донецьку область.