США вже кілька місяців передають Україні розвідувальні дані, які допомагають Києву завдавати точних ударів по російських енергетичних об’єктах: НПЗ, газопереробних заводах та інших. Передана інформація, зокрема, дає змогу українським військовим точніше визначати позиції російської ППО і радарів, що стоять навколо нафтопереробних підприємств. І це дозволяє їм прокладати маршрут для своїх ударних безпілотників так, щоб ті не були збиті на підльоті до заводу.
Спершу про передачу Києву розвідувальних даних про радари стеження і ППО написала Financial Times із посиланням на кількох українських і американських чиновників. Але цю інформацію онлайн-мережі «Настоящее время», створеній Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, також підтвердив український військовий експерт Роман Світан.
Один зі співрозмовників FT сказав, що Київ самостійно обирає цілі для ударів, а США лише допомагають йому виявляти вразливі місця. Однак інші джерела видання стверджують, що саме США визначають список пріоритетних цілей для ударів по Росії, оскільки розглядають ці удари як інструмент, який може змусити Кремль сісти за стіл мирних переговорів. За словами Романа Світана, полковника запасу Збройних сил України, американські експерти справді краще розуміють логістику російської нафти і тому радять, куди цілити в конкретний момент, щоб удар був ефективнішим. «Але ми (Україна) самі вирішуємо, куди пріоритетніше вдарити», – коментує український експерт твердження статті FT.
– Ми знаємо, що навесні США зупиняли обмін розвідданими з Україною. Але, здається, інформацію про російські НПЗ та взагалі об’єкти на території Росії США Україні ніколи раніше не передавали. Я помиляюсь?
– Була передача інформації, здебільшого пов’язана з прифронтовими ділянками. Їхню передачу якраз американці й призупиняли навесні. Чому для нас це було важливо? Нам треба було розуміти, з якого боку, в якій кількості, якою радіопідтримкою, авіаційною підтримкою користуються російські війська під час наступальних і оборонних операцій. Це були важливі дані.
А от дані, пов’язані, припустимо, з тиловими частинами росіян, ми ніколи не отримували. Почали отримувати тільки влітку цього року, десь із липня–серпня, як тільки почалася підготовка до ударів по НПЗ. У липні була підготовка, а в серпні ми почали працювати по російських нафтопереробних заводах.
– І це не просто дані про те, що такий завод розташований там і там?
До 30% російських нафтопереробних потужностей вже вражено або виведено з ладу, і деякі ще не відновлені
– Це американські дані щодо розташування російських зенітно-ракетних комплексів, розташування локаторів радіотехнічних військ Російської Федерації. Їх знають американські супутники, бо вони постійно моніторять радіопростір над російською територією.
Для нас дуже важливо було при прокладанні маршруту, підготовці до ударів по російських нафтопереробних заводах, газопереробних заводах, розуміти, як обійти російське ППО і на яких висотах, на яких швидкостях. І ось саме ці американські дані, які іноді передавалися в режимі онлайн, дозволили завдати серйозної шкоди російській нафтовій галузі. До 30% російських нафтопереробних потужностей вже вражено або виведено з ладу, і деякі ще не відновлені.
– Financial Times пише, що США також допомагають визначати уразливості російських НПЗ. Про що йдеться?
– Саме про це я й кажу. Зараз кожен російський нафтопереробний завод оточений певними шарами ППО різного рівня – від мобільних груп до зенітно-ракетних комплексів, принаймні армійських, тобто об’єктового плану. А передача даних означає, що американці дають нам можливість подолати цю систему ППО.
Плюс надзвичайно важливо розуміти алгоритми можливого переміщення нафти і газу росіянами після знищення певних об’єктів. Тобто, грубо кажучи: якщо виведено з ладу один НПЗ, куди росіяни будуть перекидати нафту?
Річ у тім, що газодобувна та нафтодобувна промисловість Росії качає певні обсяги вуглеводнів, і їх треба кудись спрямувати. Ось американці добре в цьому розбираються, розуміють ринки, логістику переміщень нафти, розуміють ціни. Вони іноді показують нам уразливі напрямки російського перекидання вуглеводнів. З цієї точки зору уразливості – це питання пріоритетності: може бути зручніше вдарити по новоросійському напрямку, але поки не чіпати Усть-Лугу. Або навпаки: спочатку треба вдарити по Усть-Лузі, а потім уже по Новоросійську, коли вони піднімуть тиск у трубах. У цьому американці добре розбираються, і ми, звісно, теж – з їхньою підказкою.
– Йдеться про обмін розвідданими лише по енергетичних об’єктах у Росії? Чи в Україну також передається американська розвідка про російські оборонні підприємства в тилу?
Для України НПЗ та взагалі нафтогазова галузь Росії – це військовий об’єкт
– Для нас, України, НПЗ та взагалі нафтогазова галузь Росії – це військовий об’єкт. Бо це основна галузь, яка забезпечує російську скарбницю валютними надходженнями, за які росіяни потім комплектують особовий склад, техніку, боєприпаси. Тобто це один із механізмів фінансування військової промисловості Росії. Тому для нас це – військові цілі, і це дуже важливо.
Але американці при передачі інформації не вирізають її якимось чином із загального потоку. Немає такого механізму в принципі. Йде передача загальної інформації: загального поля радіолокації, загального поля розташування ЗРК. А ми вже самі визначаємо, куди пріоритетніше вдарити – виходячи з наших можливостей, які не зовсім ті, що нам хотілося б: вони обмежені. Ми виходимо з наявних безпілотників, ракет за дальністю тощо. І йдуть удари: і по НПЗ, і по військових об’єктах, аеродромах, складах техніки й боєприпасів – різними засобами ураження.
– Іноземні ЗМІ також пишуть, що Дональд Трамп може наважитися передати Києву ракети «Томагавк» – на додачу до обміну розвідданими. Це збіг чи Кремлю буквально натякають: «Якщо ви не припините війну, в України будуть і «Томагавки», і розвіддані для ударів ними»?
– Звісно, це тиск, однозначно. В принципі, це й треба було (робити). Це така спеціальна підсвітка – щоб конкретно показати Кремлю участь безпосередньо американців у виконанні бойових завдань по російському тилу, причому дуплетом: і розвіддані, і засоби ураження у вигляді «Томагавків».
А яку саме мету Трамп ставить перед Москвою цим тиском – мабуть, тільки він сам знає. Він подає це як спосіб змусити Путіна зупинити бойові дії, хоча не виключаю й інших завдань, які Трамп може переслідувати, використовуючи Україну як інструмент.
У такому «дуплетному» тиску на росіян чітко видно, що американці самі можуть обирати місце удару й самі ухвалюватимуть рішення, куди влучати, а українці виконуватимуть це завдання. І ми, звісно, виконаємо. Чого б ні? Для нас будь-яке завдання знищити російську військову машину – пріоритет.
