Коротко
- Журналісти Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) стали свідками евакуації трьох українських піхотинців на Торецькому напрямку.
- Бійці провели на передових позиціях без ротацій до 50 днів, двоє із них отримали кульові поранення і самотужки виходили до місця, звідки їх мали забрати на бронеавтомобілі.
- Серед евакуйованих – бійці з позивними «Малий», «Грім» та «Мєлкий», які отримали поранення, але зберегли життя завдяки координації групи.
- Основною загрозою під час евакуації були російські FPV-дрони та авіабомби
«Головне, щоб не було FPV», – з такими словами ми разом із військовим 20-ї БрОП «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов» піднімаємось сходами з підвалу і завмираємо біля дверей. Слухаємо небо. Тиша. Можна рухатись далі.
«Мілтон», це позивний нашого провідника, веде знімальну групу до місця, звідки запланована евакуація. Тут вже чекають троє піхотинців: «Малий», «Грім», «Мєлкий». Їхній довгий шлях закінчився пів години тому.
Поранений військовослужбовець з позивним «Малий»
«Я не сором’язливий, можете знімати», – жартує «Малий». У нього два кульових поранення в руку, які військовослужбовець отримав майже тиждень тому.
Вже не так болить, то можна бігати«Малий»
«Воно затягнулося, вже не так болить, то можна бігати», – втомлено посміхається «Малий».
На піхотній позиції на Торецькому напрямку він пробув 50 днів. Разом з ним 22 дні тримав оборону «Грім», в якого розірвана каска.
Куля застрягла у ній за пів сантиметра від голови. Він також поранений.
Куля, яка застрягла у касці бійця з позивним «Грім»
«Ще одна куля через бік пролетіла, на виліт розірвало. Нічого, на болі, на адреналіні йшли сьогодні», – каже «Грім». Із позиції військові вийшли кілька днів тому, маршрут пролягав від одного укриття до іншого.
Зараз дрони, це дуже страшно. Січуть просто все«Мєлкий»
Фінальний спурт сьогодні тривав із самого ранку і майже до заходу сонця. Головним у групі був «Мєлкий».
«Дякувати богу цілий цього разу. Я ще у Бахмуті у 23 році [отримав поранення], над головою РПГ влупило, уламок під бронік залетів. Але тоді евак був офігенний. Зараз дрони, це дуже страшно. Січуть просто все», – розповідає «Мєлкий», який пробув на піхотній позиції 45 днів.
Раптом повітря наповнює звук схожий на проліт реактивного літака. Це КАБи.
Російські авіабомби вибухають порівняно далеко, після чого військові отримують команду «рух». Поки всі завантажуються в бронеавтомобіль, кілька бійців з рушницями моніторять небо.
Російські FPV-дрони тут не рідкість.
У бронеавтомобілі головна загроза – російські FPV-дрони
Як тільки зачиняються двері, водій тисне на газ і бронемашина на максимальній швидкості летить все далі і далі від лінії фронту.
Не віриться. Слава богу. Нарешті
«Не віриться. Слава богу. Нарешті», – за гулом всередині броні не розбереш, хто саме з піхотинців вигукнув ці слова.
«Ми мали вас забрати ще 5 днів тому», – на емоціях промовляє водій. «Мєлкий» з посмішкою відповідає: «вибачте, пацики, не було можливості вийти». Машину кидає на поворотах, поранені «Малий» та «Грім» час від часу скрикують від болі:
«С*ка, ще трошки. Найгірше ми сьогодні пройшли».
Відносно безпечна ділянка дороги Краматорськ-Костянтинівка
Живі! Живі і щасливі. Слава богу. Ще ніколи стільки радості не відчував
Авто віддаляється від місця евакуації і все очевиднішим стає порятунок.
«Я чесно скажу, коли вийшов з позиції, я заплакав. Я мамі плакав дзвонив», – ледве стримує сльози «Малий». Вечірнє сонце от-от зникне за обрієм. Бронеавтомобіль вирулює на безпечну дорогу. Сюди російські fpv вже навряд чи дістануть.
«Живі! Живі і щасливі. Слава богу. Ще ніколи стільки радості не відчував», – каже «Грім». Хлопці беруть телефони і перше, що роблять відправляють голосові повідомлення рідним.