Донецьк не дочекається води – навпаки, її стане ще менше. Місту та решті частини, підконтрольної Росії, Донецької області загрожує вимирання, вважають експерти. Куди поділася вода в Донецьку і чому її не варто чекати окупованому Донбасу – розбирались Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

У матеріалі наведені слова жителів окупованих територій Донецької області з відео у соцмережах. Встановити їхні імена не видається можливим, однак редакція має обґрунтовані підстави вважати ці ролики справжніми. Ці кадри можна подивитись у відеоверсії програми.

Катастрофа з водою в окупації: ПРИЧИНИ

На окупованій частині Донбасу місцевим доводиться годинами стояти в чергах за технічною водою. А питну – купувати. Буває, що її розвозять по домівках безкоштовно. Але переважно для піару. За словами журналіста з Донецька Дениса Казанського, найгірша ситуація з водою – у Донецьку, передусім на околицях, а також у Макіївці, Єнакієвому.

«Там вода подається за графіком взагалі раз на чотири дні. Але навіть за графіком її немає. Це великі міста Донецької агломерації (де найгірша ситуація з постачанням води – ред.), – зазначає Казанський.

• «Черга яка за водою! Увечері води вже не буде, коли люди приїдуть із роботи…»
• «У нас вже більше місяця немає води!»
• «Ситуація з водою у нас невтішна. Важко її знайти».
• «Порожньо. Де вода?»
• «12-та ночі. Люди борються за воду!»
• «Просто зверніть на нас увагу! Будемо їхати до Путіна!»

«Ситуація, по суті, повторює ту ситуацію, яка є в найбідніших країнах Африки, які існують взагалі без водопроводу. Там теж воду або привозять, або в бочки розливають. Тому я вважаю, що ця ситуація є катастрофічною. В історії Донбасу такого ще не було», – каже журналіст Денис Казанський.

Ватажок угруповання «ДНР»підконтрольне Росії збройне угруповання, визнане в Україні терористичнимДенис Пушилін на зустрічі з лідером РФ Володимиром Путіним 4 серпня розповів свою версію, куди на Донбасі поділася вода. Доповів про усунення сотні проривів на добу і до двох тисяч на тиждень «на піку», але в проблемі – і далеко не вперше – звинуватив Київ.

«Питання для нас загострилося після того, як противник влаштував «водну блокаду», – заявив Пушилін Путіну.

Насправді ж водній проблемі стільки років, скільки території перебувають під російською окупацією. А катастрофічною вона стала саме тому, що Кремль її не лише не вирішував, а й погіршував.

«Ситуація і в Донецьку, і на Донеччині з водою, за оцінками воєнної розвідки, дуже очікувана і дуже передбачувана. Ми бачили, що все до цього йде, і ми бачили, як в принципі російські окупаційні війська, можна сказати, цілеспрямовано руйнують всю інфраструктуру тимчасово окупованих територій», – зазначає Андрій Черняк, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Зруйнований канал Сіверський Донець – Донбас

Регіон маловодний, але мав потужну промисловість, аграрний сектор і мільйони мешканців. Канал Сіверський Донець – Донбас довжиною 133,4 кілометра був головною водною артерією Донбасу.

Вісім років гібридної агресії РФ Київ продовжував постачати воду в окупацію, хоча російські війська регулярно обстрілювали інфраструктуру каналу, ту саму Донецьку фільтрувальну станцію під Авдіївкоюармія РФ захопила місто у лютому 2024 року.

На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році армія РФ почала активно атакувати і сам канал, і його споруди.

«Почали з третього підйому, який безпосередньо розташований біля Горлівкиокупована Росією з 2014 року. І також вони обстрілювали той водогін, насосні станції першого підйому, які подають воду на Маріуполь, а також на Покровськ, Мирноград і Добропілля», – зазначає Андрій Нікітін, віцепрезидент асоціації «Укрводоканалекологія».

Просуваючись, російські війська знищували або пошкоджували русло каналу, трубопроводи (дюкеритрубопроводи, в яких вода рухається під тиском за допомогою насосів або самопливом за рахунок різниці у висоті; потрібні, щоб доставляти воду через перешкоди, як-от річки, яри, дороги), фільтрувальні та насосні станції, дамби, греблі тощо. Яскравий приклад – Часів Яр, через який проходить відрізок каналу. Відкриту частину противник розбив обстрілами, а закриту – використовує як укриття.

Обміління водосховищ

Канал виконував лише доставку води. А з’являлася вона там із Сіверського Донця та Дніпра. Сіверський Донець – найбільш повноводна річка Донбасу, але її води бракувало. Андрій Нікітін наводить такі дані: влітку річка давала 10 кубометрів на секунду – 25% від необхідного Донбасу обсягу. Рятувала дніпровська вода, для чого був побудований ще один канал, Дніпро – Донбас. Але для стабільної подачі потрібен був резерв – цю роль виконували водосховища.

«Це давало можливість і на нашій території, і на території, яка окупована, навіть за відсутності працездатності каналу Сіверський Донець – Донбас і інших його частин продовжувати певний термін водопостачання», – пояснює експерт.

Наскільки тепер обміліли водосховища, добре видно на супутникових знімках, які є в розпорядженні Донбас Реалії.

Водосховища частково поповнюються за рахунок підземних джерел, дощів і під час танення снігів, яких на Донбасі в останні роки – теж дефіцит. Але головним джерелом для водосховищ був сам канал. І коли російські війська його зруйнували, вони це джерело втратили, а запас постійно вичерпувався. Путіну Пушилін заявив, що з водосховищ раніше брали до 50% необхідної кількості води, щоправда, без конкретики – в якому саме обсязі та як довго це тривало.

«Кліматичні зміни призвели до негативного впливу, і цей чинник (поповнення за рахунок природних джерел – ред.) більше не працює. Поки працює інший чинник – випаровування... Отже, єдиним джерелом для поповнення цих водосховищ мав би залишатися канал Сіверський Донець – Донбас. Але він більше не функціонує», – наголошує Андрій Нікітін, віцепрезидент асоціації «Укрводоканалекологія».

Розруха

Ще одна причина відсутності води – розруха. Економіка Донбасу від початку російської окупації занепадає: підприємства розбирали на металобрухт або ж вивозили обладнання до РФ; більшість шахт затоплені чи закриті через нерентабельність, там, де ще працюють, місяцями затримують зарплати. Те саме відбувається в соціальній сфері, зокрема комунальній. Окупанти ні ремонтом, ні оновленням мереж не займалися, зазначає Денис Казанський:

«Ніхто жодних грошей туди не вкладав, бо Росія давала якісь гроші на підтримку, щоб там просто не сталася гуманітарна катастрофа і пенсіонери не померли з голоду. Але це були не ті гроші, яких достатньо для розвитку. І тому ця територія не розвивалася. Всі ось ті самі 8 років її грабували тільки і всіляко з неї вичавлювали ресурси, які мали запас якоїсь міцності і які існували з довоєнних часів».

Пушилін з Путіним на зустрічі говорили ще про втрати води під час транспортування (тобто витікає з труб дорогою до споживача), власне, в контексті тієї самої сотні поривів на день. Підконтрольний Москві очільник адміністрації окупованої частини Донецької області сказав, що втрати становлять до 60%. Але, ймовірно, сильно применшив. За оцінками віцепрезидента асоціації «Укрводоканалгеологія» Андрія Нікітіна, насправді вони можуть сягати понад 80%.

«Є три фактори втрат води. Перший – це фізичні втрати води через аварії (дірки в трубах). Другий фактор води – це недостатність обліку: як технологічного, так і комерційного. І третій – це незаконні приєднання (крадіжки води). Я думаю, що всі три фактори мають місце», – аргументує експерт.

Графіки постачання – як фактор, що негативно впливає на мережі і призводить до поривів – Пушилін назвав серед причин втрат води. Нікітін підтверджує, що це значно посилює зношування.

«Коли у вас погодинне водопостачання, у вас є фактор – ми називаємо це «смикання», вибачте за жаргон, – це постійне вмикання-вимикання системи, вони турбують систему, руйнують її, це гідравлічні удари постійні, – пояснює він. – Це суттєвий фактор впливу, але найгірше, якщо в них є сухий простій. От там ви, запускаючи воду в ці засохлі трубопроводи, будете мати тисячі аварій, з якими ви не зможете впоратися, тому що у вас людей просто немає».

А графіки на окупованих територіях Донбасу діють роками. І цього літа їх ще посилили. У Донецьку воду почали давати раз на три дні замість двох, як раніше. Раз на три дні – у Макіївці; в Іловайську, Харцизьку та Зугресі – у найкращому випадку через день. А в Маріуполі, захопленому агресором під час повномасштабного вторгнення, – раз на два дні по чотири години.

Хоча, як скаржаться місцеві жителі, часто воду не дають взагалі. А коли дають – вона ледь тече. Та й то, лише на нижніх поверхах. Андрій Нікітін каже: коли так відбувається, це означає, що водоканали не вмикають третій-четвертий підйом – лайфхак для економії води.

• «Ось так у центральному міському районі Макіївки люди набирають воду. Вода йде скрізь, але не там, де треба».
• «І ось за це ми платимо за воду! У будинку води немає ні краплі – а тут водограй!»
• «Чому водопровідна система розвалюється на очах у місцевої влади? А влада звітує про успіхи та боротьбу за воду».

Ще однією причиною втрат Пушилін назвав те, що мережі «десятиліттями не ремонтувалося», причому як відправну точку назвав 1990-ті роки. Те, що ці території вже 11 років перебувають під повним контролем РФ – вони з Путіним не згадали.

«Це вже неможливо списати на якусь «водну блокаду». Це дійсно окупаційна адміністрація довела цей регіон до повного розвалу», – наголошує журналіст Денис Казанський.

Економічний занепад, знищення російськими військами каналу та його інфраструктури, зношеність мереж призвели й до погіршення якості води.

«Не замінювати мережі – це втрачати саму воду і втрачати якість води, яка дуже-дуже кволо рухається трубами і вбирає з труб все, що там є – іржу і інше забруднення, яке на них відклалося», – пояснює віцепрезидент асоціації «Укрводоканалекологія».

Також він зауважує, що значний негативний вплив справляють і ті ж графіки, що на практиці має вигляд «смикань»: коли труби стоять порожні, а потім ними запускають воду – і так раз у раз.

«У вас вода почне забирати все, що вона залишила на трубопроводах... Коли ви вмикаєте-вимикаєте, ви ще й підриваєте цей шар, який залишився на трубопроводах. І все це йде до споживача», – зазначає Нікітін.

Так само негативно впливають на якість і пориви. «Якщо у вас стоять сухі трубопроводи і в них є, вибачте, дірки, то небезпечні ґрунтові води, стічні води, каналізаційні води, води, які з кладовищ, не дай Боже, дренують – вони можуть потрапляти в систему розподільчого питного водопостачання, тому що там немає тиску, навпаки, тиск є на нього, вода інфільтрується туди і додатково забруднює. Це має дуже суттєвий вплив на якість води», – підсумовує експерт.

• «Ось дивіться, до чотирьохсот – вода технічна. Можете пити з водопроводу – нічого не зміниться. Тільки потім не питайте – чому у вас болять нирки».
• «У мене така паніка! Я не розумію, як далі? Це реально просто в 21-му столітті сидіти та мріяти, щоб вода з крану пішла?! При цьому вона йде просто жахлива, брудна, зелено-коричнева, вона смердюча – нею навіть купатися лячно!»
• «Вчора у нас водний день – так цівкою. Я чотири баклажки набирала 6 годин».
• «Сьогодні у нас за графіком має бути вода до дев'ятої. Два тижні води не було – сьогодні ось. Ось і все – вона набігла».

Згідно, зокрема, зі статтею 55 Четвертої Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни і статтею 69 І Додаткового Протоколу до Женевських конвенцій держава-окупант, – тобто у випадку окупованих земель України Росія, – зобов’язана забезпечити базові потреби цивільного населення на підконтрольних їй територіях.

Якість води, яку привозять і заливають у пластикові баки, або тієї, що люди запасаються самі, – теж під великим питанням.

«Ось ці ємності, вони брудні, їх ніхто не миє. На вулиці спека – вода в них стоїть, вона починає цвісти. І ось нещодавно російський воєнкор Стешин, пропагандист, написав, поскаржився, що він умився такою водою, у нього в очах завелися амеби, які їли йому рогівку. Тобто можна уявити – який там рівень антисанітарії, які там мікроби, бактерії розмножуються в цих умовах», – каже журналіст Денис Казанський.

Корупція

Ще одна важлива причина відсутності води – корупція. Окупована частина України – це сіра зона, з точки зору права. І чорна діра – для російських бюджетних грошей. На проблемі з водою заробляє й верхівка угруповання «ДНР» – про це говорять і в самій окупації.

«Ось нещодавно цікава інформація пройшла, що один із засновників саме угруповання «ДНР», який стояв біля витоків і у 2014 році відігравав активну роль – Андрій Пургін такий є, його потім від влади усунули – так ось він дав таке інтерв'ю цікаве… заявив, що існують свердловини, з яких можна качати підземну воду. Але більшість свердловин законсервовані. А одна зі свердловин повністю контролюється Пушиліним і його оточенням. І у них існує шість підприємств із розливу питної води. І ось саме ця свердловина забезпечує роботу цих підприємств», – каже Казанський.

«Тобто взагалі дуже схоже на те, що цей дефіцит частково створений штучно. Тому що на цьому дефіциті, на ажіотажі зараз заробляють Пушилін та його оточення», – припускає він.

Журналіст зауважує, що окуповані території – «це гігантська-гігантська годівниця» для російських чиновників та всіх, хто має стосунок до грошових потоків, що йдуть з та на окуповані території.

«І найголовніше, що все це тягнеться… корінням сягає Москви, тому що, звісно, Москва все це кришує, і на місцях ці всі гауляйтери – вони мало що вирішують, – наголошує Казанський. – Вони просто виконують вказівки, які їм надходять згори».

• «Вода в кранах іржава, труби прогнили, але гроші на ремонт кудись зникають. Підвезення води нерегулярне. Бочки стоять порожні».
• «Бочка на вулиці – води немає. Кірова, 254, ще бочка. Води – на дні».
• «Ємностей немає. Підвезення води немає. У крані нуль води з початку літа».

«З самого початку попереджали ті, хто був, як то кажуть, проти сепаратизму, проти російської окупації, ми говорили про те, до чого це призведе. Звісно, фанатики «русского мира» не чули і не хотіли в це вірити. Але результат абсолютно закономірний. Сталося саме те, про що їх і попереджали з самого початку», – зазначає журналіст.

Катастрофа з водою в окупації: РІШЕННЯ

Коли проблеми з водою стали топтемою і в Україні, і в Росії, а соцмережі заполонили сотні відео, де люди показують, з чим їм довелося зіткнутися, – окупаційні адміністрації почали фонтанувати ідеями, де взяти воду. Більшість із них вже так чи інакше згадувались раніше, та у кожної з них є своє «але», і суттєве. Що, власне, і пояснює, чому вони не були реалізовані – й навряд будуть.

• Вода з шахт – дуже забруднена, її очищення від солей та важких металів буде теж дуже дорогим. Тим більше що запаси її ситуацію не врятують.
• Свердловини – варіант, але, скоріше, для окремих користувачів. Вони, за оцінками експертів, так само не здатні забезпечити значні обсяги води. Та й шахти не дадуть, підземні джерела також доведеться значно очищувати.
• Опріснення води Азовського моря – занадто дороге.

«Воду з Азовського моря знесолювати – це спочатку прибирати сіль, а потім ще й через мембранні технології проганяти. Тобто ще дорожче, ніж шахтна вода. До речі, шахтна вода – це не безкінечне джерело, – пояснює Андрій Нікітін, віцепрезидент асоціації «Укрводоканалекологія». – І що вони розглядали ще – це буріння свердловин. Але ще в 50-х роках всі підземні джерела були виснажені за рахунок чого – за рахунок будівництва і інтенсивної експлуатації шахт. Шахтами вони вплинули на горизонти питного водопостачання».

Ще одна ідея – вода з Дону. У 2023 році Росія, а саме: Міноборони РФ побудувало одну гілку водогону з Ростовської області. Але проблему вона не вирішила. Перед зустріччю Путіна з Пушиліним віцепрем'єр РФ Марат Хуснуллін заявляв, що уряд розглядає питання будівництва другої гілки водоводу Дон – Донбас. Але вже 9 вересня місцеві окупаційні медіа процитували Пушиліна, який сказав, що цей варіант «розглядається як один із альтернативних». І одразу ж заговорив про «десятки мільярдів рублів», яких коштуватиме друга гілка, яка при цьому «не вирішить усіх проблем з водопостачанням».

До того ж, як з'ясував проєкт російської служби Радіо Свобода Кавказ.Реалії, цього літа у невеликих населених пунктах під Ростовом біля кордону з Україною почалися перебої з водою – вони брали воду з тієї труби, в яку врізали водовід. І це за умови роботи однієї гілки.

«Ми вже історично бачимо, що куди б не заходили російські війська, ця територія перетворюється просто на пустелю, і про неї ніхто не дбає. Тобто для якоїсь пропаганди можуть щось створити, показати виключно, зробити кілька сюжетів для телебачення, і на цьому все закінчується. Якщо це проєкт якийсь більш-менш тривалий, то це проєкт виключно для того, щоб завести туди бюджетні кошти і потім їх вкрасти», – зазначає Андрій Черняк, представник ГУР МОУ, коментуючи водовід із Дону.

Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак припускає, що коли почали робити водовід Дон – Донбас, у Росії не розраховували на тривалу війну.

«Вони думали, що ще трохи треба щось зробити тимчасово і думали, що треба встигнути урвати за 2022-2023-й рік те, що йде на інфраструктуру, на просування війни. Тому вони просто навіть не думали про якесь стратегічне вирішення питання», – каже експерт.

«А там наступного року, дивись, – і весь канал [Сіверський Донець – Донбас] захоплять, а там, дивись, Україна капітулює і все саме вирішиться. Тому це було тимчасове рішення з високим піаром та високою корупційною складовою. Щось воно вирішувало, але просто масштаби цього водоводу не порівняти з тим, що давав канал від Сіверського Донця», – додає він.

Захопити весь Сіверський Донець – Донбас – це ідея фікс окупантів. За оцінкою віцепрезидента асоціації «Укрводоканалекологія» Андрія Нікітіна, відновлення роботи каналу дійсно є єдиним варіантом повноцінно забезпечити постачання води. Але не за умови, що контролюватиме його Росія.

«У них (у Росії – ред.) залишається єдиний проєкт, більш-менш здатний до реалізації, це відбудова каналу Сіверський Донець – Донбас. Для того, щоб його відбудувати, потрібно захопити водозабірні спорудиводозабір із Сіверського Донця, початок яких розташований у Райгородку біля Слов'янська», – каже Андрій Нікітін і нагадує, що для повноцінної роботи каналу потрібна вода з Дніпра, тобто доступ до каналу Дніпро – Донбас.

«Для них це – колонія. Там головне запустити, щоби підтримували трохи заводи та на це води технічної, можливо, і вистачає. Як там люди живуть, я думаю, їх насправді не цікавило. А коли ситуація виникла, – судячи з того, до чого вони ведуть, – вони збираються використовувати це спочатку ідеологічно для захоплення всього Донбасу, аргументувати, що їм треба захопити Донбас, всю Донецьку область їм треба захопити, щоб вирішити гуманітарну проблему», – зазначає своєю чергою Олексій Їжак.

Експерт припускає, що Кремль вже використовував проблеми з водою в окупації як важіль впливу на переговорах зі США.

«Напевно, від росіян звучали ці аргументи, що віддайте, нехай Україна піде, виведе війська з усієї Донецької області. Вони, напевно, там говорили не про те, що там фортифікації, що вони хочуть вийти на степ центральної України і далі вже тиснути на зерно та метал, які тут зосереджені у центральній Україні, – припускає експерт. – А вони, напевно, говорили про ці ось гуманітарні речі, що води немає, треба все це під одним контролем тримати, тоді вони від Слов'янська все відновлять. А потім ще скажуть, що Сіверський Донець теж треба наповнювати, а він наповнюється каналом Дніпро – Донбас, тому теж треба ось туди далі рухатися».

Замість води – вимирання?

У водосховищах на окупованій території вода може закінчитися вже наступного року, за оцінками Андрія Нікітіна.

«Не пізніше, ніж наступного року. Це буде фінішна... Ми подивимося, що буде відбуватися в опалювальний період. Водосховища також використовуються для заповнення мереж теплопостачання водою, яка там циркулює. І в минулому році, в жовтні місяці, на початку опалювального сезону у них було на тиждень 80 зупинок котелень через те, що не було достатньо води в мережах теплопостачання. І перспектива на цей опалювальний сезон має бути набагато гіршою», – каже віцепрезидент асоціації «Укрводоканалекологія».

Ще одна проблема, яка нависла над окупацією – наслідки антисанітарії.

«Немає води – холера, гепатит, вони приходять дуже швидко. Тепер можна уявити ті родини, діти яких почали хворіти. Що вони будуть робити? Вони будуть тікати. Тікати родинами будуть. Тому що шкода і лячно за дітей... Уявіть собі лікарню без води. Школу без води. У туалет неможливо буде сходити, змити воду. Місця загального користування без води просто не існують. Бо воно в один момент, вибачте, так почне їм смердіти, що вони вирішать переїхати. І з накопиченням всіх перелічених вище факторів ми розуміємо, що регіон буде знелюднюватися», – каже Нікітін.

• «Не вселяють довіри ті слова, що опалювальний сезон розпочнеться вчасно, все буде гаразд…»
• «На жаль, ми чекаємо, що розпочнеться сезон опалювальний… Ну не вселяють довіри ті слова, що опалювальний сезон розпочнеться вчасно та все буде гаразд…»
• «Зараз діти йдуть до школи – подивимося, як школи будуть забезпечуватися водою. Школи і садочки. Садочки теж відкриваються. А там дітям вода потрібна більше. Там треба і горщик помити, і ручки, і дитину підмити, і тарілки помити. Як це все буде забезпечуватися зараз, це, звичайно, велике-велике питання».

Казанський каже, з тих, кого він знав, у Донецьку не лишилось нікого. У відео в соцмережах люди самі кажуть, що інших варіантів, окрім як виїхати, не бачать.

«Люди перебувають вже в такому стані – як вимирання. Усі вже хочуть звідси кудись поїхати, бо тут жити нестерпно», – каже жінка в одному з відео у соцмережах.

І швидкого рішення проблеми з водою немає, наголошує свою чергою журналіст Денис Казанський: «Тобто взяти воду прямо зараз неможливо, немає звідки. Потрібно було, як то кажуть, думати раніше. Рішення є – це дійсно будівництво ось цих водоводів із річок. Є дві великі річки поряд: Сіверський Донець, власне, звідки і брав раніше Донецьк воду, і Дон. Плати гроші, будь ласка, будуй і ось буде рішення. Росія має гроші – вона на один обстріл України ракетами витрачає більше, ніж коштує такий водовід. Просто всім начхати».

Голова Державного агентства водних ресурсів України Ігор Гопчак в коментарі LIGA.net зазначив, що без звільнення окупованих територій та масштабної програми відбудови водна криза там залишатиметься «критичною проблемою».

«Найбільший ризик полягає в тому, що тривале порушення водопостачання може призвести до необоротних змін в екосистемах регіону та зробити деякі території непридатними для проживання навіть після завершення війни», – пояснив голова Держводагентства.

Поки ж немає ознак того, що агресор зацікавлений у вирішенні проблеми і планує вжити заходів, які дійсно можуть хоча би покращити ситуацію. Понад те, у своїх коментарях топові зед-блогери вже не раз піднімали тему можливої евакуації населення через катастрофу з водою.

«Я думаю, що взагалі – це все частина такого ніби великого плану, системного російського підходу із зачистки корінного населення та взагалі ось цих захоплених територій України. Вони так хочуть це населення всіляко замінити, розмити російським населенням», – каже Казанський.

Чи є протестні настрої в окупації, що могли би зіграти свою роль – за оцінками ГУР, ні.

«В окупованому Донецьку, в окупованому Луганську, на всіх територіях, тимчасово окупованих територіях України протестних настроїв бути не може. Взагалі, я вам скажу, настроїв бути не може. Тому що все настільки під контролем спецслужб, все настільки під контролем ФСБ і всієї решти спецслужб Росії, що будь-яка непокора, будь-яка підозра навіть в тому, що ти можеш думати інакше, вона може тебе позбавити, в найкращому випадку – позбавити волі, в найгіршому – просто позбавити життя», – каже представник ГУР Андрій Черняк.

Він зауважує, що люди можуть обурюватися вголос, це «відбувається виключно під контролем спецслужб».

«У жодному разі немає критики центральної влади, в жодному випадку немає критики Путіна і російської армії. Тобто це все контрольовано, це все передбачувано і для того, щоб не було якогось більшого витоку невдоволення, вони десь дають можливість комусь щось про щось сказати», – зазначає представник ГУР.

Вся система водопостачання Донбасу фактично знищена. І знищила її – Росія. Тепер єдиний реальний шанс для жителів Донбасу повернути воду – це звільнення територій від окупантів. Але навіть при цьому на відновлення всієї інфраструктури, за оцінками експертів, піде не один рік. А отже, місцевим треба запасатися водою і терпінням. Або виїжджати.