Україна і Росія одночасно атакують на Добропільському виступі – зона російського прориву уся «порізана» українськими контранступами, але противник тримається за неї, періодично досягає просувань та навіть – що рідкість для сучасної війни – кидає у бій бронетехніку. Порожніє Добропілля – місто, що були жвавим тилом ще кілька місяців тому. Коли на нього відбувся перший масований наліт FPV у липні, люди спокійно сиділи у кафе, а вже сьогодні – на вулицях нікого немає і майже нічого не працює.
В адміністративний центр Донецької області – Краматорськ – уперше залетів FPV на оптоволокні, а важливий шлях звідси на Харківщину – вже регулярно перебуває під ударами дронів. Фронт дедалі ближче до Костянтинівки, Лиману і Сіверська. У термінології Генштабу вперше з’явився «Слов’янський напрям» (а на цій агломерації – і закінчується Донецька область). Ідуть бої в міській смузі Куп’янська, звільненого від російської окупації восени 2022-го, а на півдні агресор нищить і захоплює села Дніпропетровщини після того, як «продавив» адмінмежу Донецької області.
Проте, якщо дивитися на фронт в іншому масштабі – армія РФ з початку 2025 року завоювала 0,4% території України. Навіть керівник Кремля Путін на нараді з військовими 7 жовтня оцінив захоплені за 2025 рік площі у менше, ніж 1% території України (4900 км²) – при тому, що приплюсував собі зайвих 2 тисячі квадратних кілометрів (за підрахунками DeepState, з початку 2025-го окуповано 2700 км²). На Новопавлівському (Олександрівському) напрямку, де останнім часом просування Росії найбільш загрозливі, її армія після окупації Великої Новосілки (січень 2025) пройшла по прямій приблизно 30 кілометрів. А на фронтах, де справи у РФ йдуть гірше (Куп'янськ, Сіверськ, Часів Яр, Оріхів), просування вимірюються кількома кілометрами за рік.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) у новій програмі «Рішення» поставили питання:
- То це великі чи незначні темпи – як швидко просувається армія Росії на фронті?
- Чи адекватно українці реагують на стан фронту – більшість і справді забула про війну?
- Що небезпечніше: заспокоювати населення чи лякати його стрімким просуванням агресора до Харкова, Дніпра і Запоріжжя?
Де головна небезпека зараз
Станом на жовтень 2025 року на лінії фронту є 5 ділянок, де ситуація важка – тобто, де агресор досягає просувань і куди стягує основні сили. Йдемо з півночі – на південь:
Куп'янськ. Тут уже тривають бої в місті (в 2022-му воно побувало під окупацією та було звільнене в ході блискавичного українського осіннього наступу). Просування РФ, якщо рахувати його у кілометрах, є мінімальним – проте, постійними штурмами агресор зміг продавити межі міста і зайти у міські бої, а сама конфігурація фронту навколо Куп'янська є настільки складною, що, за даними військових з напрямку, які мають Донбас Реалії, деякі піхотні позиції є відрізаними, і ротація на них вкрай ускладнена. Детальний розбір.
Лиман та Сіверськ. Ці ділянки розташовані обабіч великої водної артерії – Сіверського Донця – проте, тісно пов'язані між собою, адже всі дії агресора тут «працюють на Слов'янськ». Тобто війська РФ намагаються наблизитися до Слов'янсько-Краматорської агломерації з півночі, щоб взяти її під вогневий контроль (це можна зробити і з-за річки), а зі сходу – підійти по землі. Просування є і там, і там. Найбільше значення тут має втрата у 2025 році Серебрянського ліництва – однієї з найстабільніших позиції Сил оборони України, яка встояла без змін упродовж трьох років великої війни. Детальний розбір.
Костянтинівка. Була визнана аналітиками головною ціллю РФ на 2025-й ще напочатку року як місто, що захищає собою Слов'янсько-Краматорську агломерацію з півдня. За рік армія РФ на різних ділянках просунулась на відстань від кількох до десятка кілометрів, не дійшовши до меж міста. Костянтинівка перебуває у напівоточенні, а всередині – нищиться обстрілами російських військ. У процесі наступу на Костянтинівку Росія своїми FPV повністю вивела з експлуатації трасу Добропілля-Краматорськ, а також почала діставати дронами з району Часового Яру до адміністративного центру області –Краматорська. Детальний розбір.
Покровськ і Мирноград.З початку року російські підрозділи працювали над обходом агломерації з обох боків, щоби уникати міських боїв, в результаті чого обабіч виросли виступи: у бік Дніпропетровщини на заході, і у бік Добропілля на сході. Покровск і Мирноград опинилися у напівоточенні, і з літа Кремль почав пробувати прориви у місто. Наслідком деяких із них стали розстріли цивільного населення. У жовтні Росія посилила удари плануючими авіабомбами по місту (156 ФАБів за добу 22 жовтня – таку цифру зафіксував 7-й корпус ДШВ), що наводить на паралелі з Авдіївкою: тоді так звані КАБи стали одним з головних чинників захоплення міста (його було знищено). Як і у випадку з Куп'янськом, у Покровську теж ідеться про відрізані позиції, з яких неможливо провести ротацію – ось, зокрема, дані фронтової кореспондентки УП Ольги Кириленко про це. Детальний розбір.
Олександрівський (до вересня Новопавлівський) напрямок. Це стик Донеччини, Дніпропетровщини та Запоріжжя, фактично села і поля, і тут з початку року РФ досягла найбільших територіальних просувань, особливо пришвидшившись восени. Вектор руху військ РФ на цій ділянці спрямований на Дніпро та Павлоград, а більш локальна ціль – це селище Покровске. Детальний розбір.
На інших ділянках Росія також проводить штурми, проте рідко має просування і не зосереджує там основні сили. Це – Запорізький фронт, Вовчанськ і Суми. Наприклад, 7 жовтня війська РФ провели штурм на Вовчанському напрямку, навіть залучивши до цього МТЛБ (застосування бронетехніки є нині рідкістю).
На Сумському напрямку Сили оборони Україги змогли протягом другої половини 2025 року відновити деякі позиції і зменшити окуповану зону, хоча з травня до липня російські війська стрімко наступали там після відвоювання Курського плацдарму. На Запоріжжі серед складних ділянок 2025-го – Кам'янське, а у жовтні Кремль також спробував повернути під Оріхове бронетехніку.
Головні висновки:
- У Донецькій області більше немає міст, куди б не діставали FPV;
- Армія РФ перетнула межу Дніпропетровської області та рухається по ній у її південній частині;
- Є загроза повторної окупації важливого міста Харківщини Куп'янська.
Що це означає: «звільнили все» чи «завтра РФ буде в Дніпрі»?
«В світі не існує написаних правил, як треба поводитися, відчувати і дивитися на війну», – відповідає співзасновник і аналітик моніторингового проєкту DeepState Роман Погорілий на питання, то швидко чи повільно агресор просувається на фронті.
«У нас є оглядачі, які показують, що все добре – до Дніпра не дійдуть, до Києва не дійдуть, звільнили все; а хтось каже, що завтра впаде Покровськ, завтра впаде Дніпро, післязавтра вони будуть у Києві. І десь тут крутяться люди, які намагаються показати це об'єктивно: що тут проблема, а тут успіхи», – зазначає він.
«В масштабі часу і країн вони просуваються дуже повільно і витрачають ресурс, який неспівставний із задачами, які стоять. Якщо дивитися з точки зору жителів Донецької, Луганської, Харківської областей – це дуже швидке просування, тому що воно відбувається – ось, на них», – каже полковник, командир 67-ї ОМБр бригади у 2022–23 роках, а зараз військовий аналітик Олександр Саєнко.
На користь першої – «масштабної» і оптимістичної – характеристики свідчить те, що Україна зруйнувала міф про непереможну російську армію, а також швидко адаптувалась до війни на рівні суспільства, волонтерського і добровольчого руху (набагато швидше, ніж противник), відповідає заступник командира Третього армійського корпусу Кирило «Кірт» Беркаль.На користь другої – тривожної оцінки – те, що адаптація не відбулась на рівні держави, і те, що фронт зараз –дуже важкий.
«Росія адаптується на державному рівні. Коли ми поставили на конвеєр маленькі успішні виробництва дронів, купуючи деталі по всьому світу – Росія бере це на державні рейки. Росія ввела до своїх підрозділів безпілотну компоненту і застосовує її дуже ефективно, і вже в багатьох напрямках випереджає нас, як у волоконних дронах, мідл-страйку. Не супер висока якість, але за рахунок кількості це має для нас дуже великі наслідки», – зазначає військовий.
Українці розслабились і згадують про війну, лише коли обстріл?
Кирило Беркаль – оборонець Маріуполя, який потрапив у полон після «Азовсталі» й повернувся до України за обміном у вересні 2022-го. Він каже, що усвідовмлення війни у тилу тоді разюче відрізнялось:
«Коли я вийшов, у мене була ейфорія, бо я побачив українську націю, яка вся воює. Київ весь окопаний, весь з волонтерськими котомками, хто не в камуфляжі – той допомагає. Суспільство було єдиним. Це державна задача, але і питання кожного. Або ми віднайдемо ці сили і згадаємо свої відчуття перших місяців повномасштабної війни – і свій вплив – і зробимо в 3-5 разів більше, ніж уже зробили – або врешті-решт Росія нас переможе. Бо у них людського ресурсу набагато більше. Так, вони не досягли своєї мети – але Азія може воювати поколіннями», – каже Кирило.
«Поширення крайніх заспокійливих і крайніх тривожних чуток має і своєї плюси, і свої мінуси. Поширення тривожних – це мобілізація, але і сіяння хаосу. Поширення заспокійливих історій – це покращення стійкості українського суспільства, але заколихування і перекладання відповідальності на когось іншого. Тому що навіщо я піду волонтерити чи йти на фронт, якщо там вже все нормально. Ні в одну, ні в іншу крайність впадати не треба», – відповідає керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей.
Усі, хто зустрівся у студії Донбас Реалії, казали, що потрібно подавати населенню реальну оцінку стану фронту, і що відсутність адекватної реакції суспільства є результатом проваленої комунікації влади про війну. Але яка реакція суспільства – є адекватною?
Заступник командира Третього армійського корпусу першим пунктом називає приєднання до війська: «Варто жителю Мукачева та Львова не тримати десь свій автомат чи шмайсер на горищі, а вже захищати країну».
Але якщо людина усе ж лишається цивільною?
«Ми маємо всі усвідомити себе частиною муру, – каже Кирило Беркаль. – Не має бути розділення на фронт і тил, на цивільного і військового. Це має бути гібрид українця як войовничої нації. Вбивати ворога можна не тільки зброєю. Ви згадали про пропаганду і чи не виглядає Путін дурнем (коли вигадує додаткові успіхи на фронті – ред.) Я в полоні найважче сприймав їхню пропаганду, тому що вони міняють реальність. Коли я запитував всіх, хто мене допитував – ви вірите в це? – я бачив у їхніх очах сліпу віру і, слухаючи їхню пропаганду, думав: капець, та пора себе ненавидіти за це. Тому у них буде все нормально, вони обманюють весь свій особовий склад, ту піхоту, яку женуть нас штурмувати – їм розказують такі балачки!»
А на що може вплинути офісний працівник, крім інформаційної війни проти РФ?
У першій половині 2025 року в інфополі України багато обговорювали інженерно-фортифікаційні споруди (ІФС) на межі Донецької і Дніпропетровської областей. Хтось казав про повну відсутність лінії оборони, хтось – заперечував це.
«Що зробили ми: ми поїхали і показали. Ми люди, які говорили – ось на Харківщині немає ІФС, це проблема, на Сумщині їх немає – але на Дніпропетровщині вони є, і необхідно бачити ці позитивні моменти, бо хтось працює і докладає своїх зусиль під обстрілами», – каже аналітик DeepState Роман Погорілий.
На вирішення проблеми фортифікацій вочевидь вплинув багатомісячний суспільний тиск – адже вперше про проблему масово заговорили після захоплення Авдіївки. Тоді російські війська досить швидко почали просуватися на захід, створюючи Очеретинський виступ – і виявилось, що з фортифікаціями там – критично погано.
І ситуація виправилась навіть не після Авдіївки, а після Сумщини та Харківщини 2024–2025 років, каже аналітик DeepState: «Ми дотягуємо до таких масштабів, коли вже немає іншого вибору. Коли була Авдіївка, у нас було дуже багато моментів, щоб це виправити. Але ми чули від командування, що відійшли на підготовлені позиції – а військові відходять і заново її (лінію – ред.) готують».
Тож треба говорити із суспільством і про позитивні, і про негативні явища в обороні, каже Погорілий, але – «завжди необхідно зберігати здоровий глузд. Тому що кожна людина, яка бере на себе відповідальність робити заяви, повинна розуміти, що на основі цієї людини завтра хтось буде так само «іти в кіно», хтось допомагати армії, хтось мобілізуватися».
За словами Кирила Беркаля, саме завдяки перетворенню на громадянське суспільство Україна не стала сателітом РФ у 2014-му; змогла оборонятися у 2022-му; і серед іншого, це впливає на реформи у війську.
«Громадянське суспільство качало все ж таки реформи в армії. Але недостатньо», – говорить замкомандира Третього корпусу.
«Коли ми прийняли частини у підпорядкування, масштабувалися до корпусу, я зняв рожеві окуляри, – говорить він. – Я вперше з 2022 року був дуже-дуже стурбований. Через стан підрозділів, стан фронту. І ми почали швидко масштабувати наш досвід, вводити управлінські моменти, політику децентралізації і піклування про особовий склад, заміняти поламані системи і ухвалювати кадрові рішення».
Один з прикладів нещодавнього впливу суспільства на військо – відмова Міноборони від законопроєкту (проєкт 13452) про посилання відповідальності військовослужбовців, який до цього воно підтримувало і який був ухвалений у першому читанні.
«Кожна людина впливає, – вважає Роман Погорілий. – Коли людина не допомагає державі і війську, але говорить, що в усьому винна держава – це хвороба в голові».
«Війна з Росією – можливо, це війна поколінь, – констатує «Кірт». – Я побачив росіян ще в Іловайську, і тоді зрозумів, що це надовго. І що певно доведеться залишити мрії про цивільне життя, туристичний бізнес, яким я займався, і вдягати однострій. Хочеш-не хочеш, але ми всі маємо бути залучені в цю боротьбу проти Росії. Інакше вони нас зроблять своїми рабами».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум