Село Юречкова розташоване неподалік українсько-польського кордону. Це польська частина Карпат.
Маркером для пошуків став металевий хрест у лісі, який, за припущеннями свідків тих трагічних подій, встановили на братській могилі, в якій поховали вояків Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєктіНа Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху..
Сильний дощ у Гірський регіон у Польщі, Словаччині та Україні, західна частина Східних Бескидів у перший день трішки завадив пошуківцям меморіально-пошукового центру «Доля» Львівської облради. Але дослідники зняли загородження і змогли мотоблоком розчистили місця для шурфування.
Потім взялися за лопати. Поволі відкидаючи землю, вони дивляться, чи були раніше якісь втручання у пласти ґрунту. І так пошукові роботи ідуть метр за метром.
За свідченням, тут поховали 18 тілСвятослав Шеремета
«За відповідною інформацією, тут 4 березня 1947 року, північніше від місця пошуків, відбувся бій і місцевий мешканець стверджував, що солдати Війська польського сюди позвозили загиблих вояків УПА. Ніби поближче до Юречкова, над струмком, були поховані. За свідченням, тут поховали 18 тіл. Ми проводимо пошуки, щоб їх виявити, провести ексгумацію і потім перепоховати загиблих вояків з лісового масову на кладовище», ‒ каже керівник меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета.
Протягом чотирьох днів фахівці досліджуватимуть місце, щоб зрозуміти, чи є там людські останки.
Бій у селі Юречкова відбувся 4 березня 1947 року, але далі від місця пошуку. Запис про цей бій є в «Літописі УПА».
Як переносили загиблих упівців? Чи можливо їх перевозили возами сюди? Хто це робив? Невідомо.
Історія
Історія цього колись українського бойківського села Юркова (нині Юречкова) серед мальовничих Карпат ‒ трагічна.
До Другої світової війни воно належало до Добромильського повіту Львівського воєводства. Тут жили переважно українці греко-католицького віросповідання.
У вересні 1939 року, коли гітлерівська Німеччина та очолюваний Сталіним Радянський Союз напали на Польщу, з приходом Червоної армії село Юречкове відійшло до СРСР і було у складі Дрогобицької області.
На цих східних теренах Польщі, колишніх етнічних землях, українсько-польський конфлікт спалахнув у 1944 році і тривав до 1947 року. А основними його учасниками були Організація Українських Націоналістів та УПА і з другого боку ‒ Армія Крайова і підрозділи армії польської держави.
Після капітуляції Німеччини у 1945 році село Юречкова відійшло до Польщі. Українське населення з цих теренів почали примусово виселяти, але підрозділи УПА, що складалися із місцевих українців, чинили опір.
У квітні 1947 року українське населення виселили з Юречкова під час операції «Вісла» на західні та північні терени Польщі. Примусова депортація стала наслідком домовленостей між радянською та польською комуністичними владами.
Ексгумація останків жертв: домовленості
Українська і польська сторони подали перелік місць, де б вони хотіли провести пошуково-ексгумаційні роботи. Кожна з держав, на території якої проводять дослідження, затверджувала список і надавала дозвіл на початок робіт.
На міжурядовому рівні визначили, що Польща проведе 13 пошуково-ексгумаційних робіт, а Україна ‒ чотири.
В Інституті Національної пам’яті України пояснюють, що у час великої війни немає ресурсів, щоб провести широкомасштабну пошукову роботу, їх профінансувати і делегувати фахівців, тому що багато людей у лавах ЗСУ і захищають Україну від російської повномасштабної агресії.
Поляки мають намір провести дослідження у 13 місцях на території України, а українці ‒ у чотирьох.
Вже завершені пошукові-ексгумаційні роботи в уже неіснуючому селі Пужники на Тернопільщині в місцях захоронення періоду 1945 року. Там знайшли останки 42 цивільних і військових
Також у Львові знайшли останки понад 40 воїнів Польської армії, які загинули у вересні 1939 року, обороняючи місто від німецького війська.
Якщо у Пужниках і у Львові були впевнені, що на відомих фахівцям місцях є людські останки, то про поховання у Юречкові можна буде сказати лише після пошукових робіт. Адже не має живих свідків тих подій, які б чітко вказали на місце.
Як дізналося Радіо Свобода, українські товариства та обʼєднання у Польщі не рекомендували починати пошукові роботи з села Юречкова, а розпочати пошуки з населеного пункту, де точно є захоронення убитих цивільних українців. Чому саме почали з Юречкової і хто саме ухвалив таке рішення ‒ невідомо.
В Українському інституту національної пам’яті раніше пояснювали, що ця локація стала першою з переліку місць пам’яті українського народу на території Польщі, щодо якої польська сторона надала дозвіл на проведення пошукових та ексгумаційних робіт.
Безпосередньо пошук проводять українські фахівці, а від польської сторони спостерігають представники польського інституту Національної пам’яті.
Поруч є село Войтків.
Як сказано в «Актах польського терору в селі Войткові», 7 квітня 1945 року польськими представниками громадянської міліції було вбито цивільне українське населення, раніше, у березні, палили українцям хати в сусідніх селах.
Але поки про пошукові роботи у цьому селі, поблизу костелу, не йдеться.
Ймовірно, що після села Юречкова українська експедиція працюватиме в селі Ласків Люблінського воєводства (Польща), де у березні 1944 року Польська Армія Крайова та Селянські Батальйони вбили цивільне українське населення.
Іменний список українських жертв польської акції щодо села Ласків нараховує 326 імен.
Польська сторона погодила проведення пошукових робіт на всіх чотирьох локаціях, які подала Україна.
Спільні пошуково-ексгумаційні роботи на території України та Польщі є важливим інструментом для зниження політичної напруги між країнами, так вважає заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Андрій Наджос.
Форум