Замість дому – ліжко за шторкою. Як держава забезпечує переселенців житлом?

«Людина, яка офіційно працює, має право на доступне кредитування. Але зараз скористатися цим можуть не всі – у людей невисокі доходи», – розповідає Радіо Свобода двічі переселенка Ірина Нова. Вперше вона намагалася скористатися програмою пільгового кредитування для ВПО у Маріуполі, а згодом у Києві. Її досвід показує: навіть за наявності різних державних програм доступ до житла для переселенців залишається складним і невирішеним питанням.

Понад пів мільйона заявок від внутрішньо переміщених осіб, які потребують житла, є у базі Мінсоцполітики, йдеться у звіті громадської організації «Центр оцінки ризиків». Але реальні потреби закриті лише для декількох тисяч.

Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» проаналізував основні механізми забезпечення житлом, їх дієвість та чому держава досі не може закрити фактичну потребу для ВПО.

Ірина Нова після початку російської гібридної агресії на Донбасі переїхала з Донецька до Маріуполя. А у 2022-му через повномасштабне вторгнення російської армії їй вже довелося залишити і це місто, яке стало для неї прихистком.

Ірина Нова

Із Маріуполя Ірина з чоловіком виїхали до села за 12 кілометрів від міста. Понад два тижні вони були в окупації. І лише після відкриття гуманітарного коридору сім’я змогла дістатися підконтрольної Україні території.

«Не всі можуть скористатися»

Ірина розповідає, що вперше подалася на програму кредитування для ВПО ще у 2014-му. Але кредит так і не отримала.

«У Маріуполі я винаймала житло, купити не мала можливості. Я зверталася по пільговий кредит – це молодіжне кредитування до 35 років. Стояла в черзі і, по суті, досі стою. Тоді я не мала сім’ї, а перевага надавалася більшим родинам, сім’ям зі старшими людьми, щоб покрити потреби якомога більшої кількості людей. Сталося, як сталося, і слава Богу, що так. Коли облаштовуєш власний дім, вкладаєш у нього душу, створюєш усе так, як хочеш. А потім можна залишитися без нього».

Маріуполь, 2022 рік

Зараз Ірина з чоловіком живе у Києві. Тут вони також подали заявку на програму пільгового кредитування «єОселя». Жінка добре знає проблеми внутрішньо переміщених осіб не лише з власного досвіду – вона працює керівницею житлової програми в одній із громадських організацій.

«Європейська практика показує, що 30% доходу людина може витрачати на житло – комунальні послуги та оренду. Якщо ми порахуємо, то виходить 50-60%. А враховуючи безпекову ситуацію, цим не можливо з впевненістю користуватися.

Я розумію, що такі кредитні механізми підтримують економіку країни і дають змогу забезпечити себе житлом. Людина, яка офіційно працює, має право на доступне кредитування. Але зараз скористатися цим можуть не всі – у людей невисокі доходи».

Маріуполь, 2024 рік

Що держава пропонує ВПО?

Наразі в Україні є три основні механізми забезпечення ВПО житлом:

• тимчасове житло – приміщення з фонду для тимчасового проживання (до одного року), а також соціальне житло. Базу формують міські, сільські, селищні ради – це можуть бути порожні будинки, квартири, кімнати в гуртожитках.

Згідно з дослідженням «Центру оцінки ризиків», станом на кінець грудня минулого року в черзі на тимчасове житло перебувало 23 099 ВПО. За даними Мінрозвитку, у 2022–2024 роках таке житло отримали 4 236 осіб.

Шелтер для переселенців у Дніпрі, 2024 рік

• пільгове іпотечне кредитування – кредити для придбання власного житла на пільгових умовах. Серед програм: позика для ВПО, які служили в АТО/ООС, «Житло для ВПО», програма від Держмолодьжитла, кредити для індивідуальних забудовників на селі та іпотечне кредитування від «єОселі».

Загалом за цими п’ятьма програмами у 2022-2024 роках фінансування отримали 1 246 ВПО, йдеться у звіті.

• грошова компенсація за знищене, пошкоджене під час війни житло, зокрема через програму «єВідновлення», кошти для ветеранів-переселенців російсько-української війни, субсидія на оренду житла.

За інформацією «Центру оцінки ризиків», кількість виданих сертифікатів на компенсацію за зруйноване Росією житло порахувати неможливо – дані станом на червень цього року не містять розподілу за роками.

Шелтер для переселенців у Дніпрі

Ветерани за цей період отримали 4 079 компенсацій. Субсидія на оренду з’явилася лише у січні цього року. Її, за даними Мінсоцполітики, наразі отримали 72 родини.

Відтак, за словами аналітиків, наразі найбільш ефективним механізмом для забезпечення житлових потреб ВПО залишається надання тимчасового житла.

Єдиної системи обліку немає

З січня 2022-го по серпень 2025-го внутрішньо переміщені особи подали 528 857 заяв до бази Мінсоцполітики із позначкою, що потребують житла. За даними держпідприємства «Інформаційно-обчислювальний центр», яке адмініструє систему, за цей час закрили 63 житлові потреби. Станом на серпень у цій базі залишалося 219 378 активних заяв із позначкою «житлова потреба».

Водночас дані Мінрозвитку про забезпечення тимчасовим житлом ВПО суттєво відрізняються. Це, на думку дослідників, свідчить про недосконалість системи обліку.

Крім того, аналітики звертають увагу на дублювання функцій Мінрозвитку та Мінсоцполітики. Перше відомство відповідає за збір та аналіз інформації про житлові потреби переселенців, а друге є розпорядником реєстру ЄІДБ ВПО, де ці потреби фіксуються.

Євакуація людей з прифронтових територій Харківщини, 2024 рік

Голова Рахункової палати Ольга Піщанська у коментарі Радіо Свобода повідомила, що відомство надавало владі рекомендації щодо ефективного використання бюджетних коштів на допомогу ВПО.

«Однією з рекомендацій було надання допомоги незалежно від рівня доходів внутрішньо переміщених осіб. Це створює великий ризик несправедливості для тих людей, які не мають змоги забезпечити собі житло чи покращити умови проживання.

Ми перевіряли грантову підтримку, яку Україна отримала від Німеччини. 669 осіб отримали житло, а заявки подали 4 тисячі. Однією з основних причин стало те, що люди реєструються, але верифікацію проходять після того, коли визначається, що вони можуть отримати допомогу. Тобто там є рандомний вибір, особа отримала рандомно право, після цього відбувається верифікація, встановлюється, що вона не може отримати компенсацію. І все пішло по новому колу».

Голова Рахункової палати Ольга Піщанська

Заступник міністра Мінсоцполітики, сім’ї та єдності Анатолій Комірний зазначив, що насамперед потрібно в юридичному полі уточнити дефініцію «житлова потреба». За його словами, система обліку дійсно застаріла, адже ще створювалася на початку російської війни в Україні.

«Система, яка будували у 2014-2015 роках, була розрахована на простий, швидкий облік людей, які виїжджали на той час з Криму, Донецької, Луганської областей. Сьогодні реєстр не відповідає завданням, які сьогодні стоять. Є вже попередні погодження щодо оновлення.

Бо коли ми дізнаємося, що людина стала ВПО? Лише тоді, коли вона переїхала і зареєструвалася. А до цього часу – людина евакуювалася, приїхала в пункт тимчасового перебування, пробула там декілька місяців. Тобто, ми розуміємо на сьогоднішній день про статус ВПО, коли людина пройшла досить довгий шлях. Тому це потребує оновлення».

Заступник міністра Мінсоцполітики, сім’ї та єдності Анатолій Комірний під час презентації звіту про забезпеченням житла для ВПО

За даними ДП «Інформаційно-обчислювальний центр», наданими на запит «Центру оцінки ризиків», нині в Україні є приблизно 4,6 мільйона ВПО. Але скільки із них потребують житла і мають право на його отримання – аналітикам не вдалося отримати від різних державних установ та міністерств, бо вони подають різні цифри. І саме недоліки системи обліку, йдеться у дослідженні, унеможливлюють визначення фактичної потреби ВПО у житлі та створюють ризики неефективного використання бюджетних і грантових коштів.