Зростаючий вплив Китаю: як Центральна Азія інтегрується в китайську економіку

Поки увага була прикута до президента Росії Володимира Путіна та лідера Китаю Сі Цзіньпіна на саміті ШОС і під час військового параду минулого тижня в Китаї, Пекін уклав низку нових угод на мільярди доларів із урядами та бізнесом країн Центральної Азії, зокрема Казахстану та Узбекистану.

Коли на початку вересня лідер Китаю Сі Цзіньпін крокував червоною доріжкою на площі Тяньаньмень у Пекіні, поруч із президентом Росії Володимиром Путіним і лідером Північної Кореї Кім Чен Ином під час ретельно спланованого військового параду, на другому плані розгорталася інша історія – про зростання впливу Китаю.

Поки Сі надсилав сигнали рішучості на адресу Заходу під час параду 3 вересня та кількома днями раніше на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС), китайські чиновники та компанії укладали нові угоди на мільярди доларів із урядами та підприємствами Центральної Азії, а також оголошували про нові домовленості, які мають зменшити бар’єри для ведення бізнесу китайськими компаніями в регіоні.

«Китай зараз повністю інтегрований у регіон. Його переважаючу присутність у Центральній Азії заперечити неможливо», – сказав Радіо Свобода експерт із взаємин Китаю з Центральною Азією Франк Мараккьйоне з Університету Кента.

Ця реальність найбільше проявляється в двох найпотужніших економіках Центральної Азії – Казахстані та Узбекистані. На саміті ШОС та на заходах, що відбувалися паралельно з масштабним військовим парадом у Пекіні, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв підписав понад 70 нових комерційних угод на суму 15 мільярдів доларів. Ці угоди включають інвестиції в нафтогазові проєкти, нафтохімію, транспортні коридори, логістичні хаби та цифрові технології.

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв також повернувся з Китаю з новими інвестиціями у сфері будівництва, ядерної енергетики, вищої освіти та автомобілебудування. Крім того, він отримав офіційну підтримку на рівні ШОС багатомільярдного залізничного проєкту, який давно обговорювався і має з’єднати Узбекистан із Китаєм через Киргизстан – ініціативу, яку активно просуває Ташкент.

Йдеться вже не лише про відносини Пекіна з урядами Центральної Азії чи про великі інфраструктурні проєкти, – зазначив Мараккьйоне. – Багато людей у регіоні працюють на китайські компанії, купують китайські товари та вивчають китайську мову. Китай став частиною повсякденного життя».

Ядерна енергетика, трубопроводи та інше

Зростаючу присутність Китаю підтверджують і дані Державного комітету статистики Узбекистану, згідно з якими у 2024 році кількість китайських компаній, що працюють у країні, вперше перевищила кількість російських. У 2025 році, згідно з тими ж даними, у країні з’явилося понад тисяча нових китайських компаній, порівняно з попереднім роком.

Китай є важливим джерелом капіталу для Центральної Азії. Казахстан – одна з найдинамічніших економік регіону – також розглядає Китай як модель для реалізації власних пріоритетів розвитку, прагнучи диверсифікуватися від нафти й газу, які домінували в його економіці з моменту здобуття незалежності у 1991 році.

Астана та інші уряди шукають китайських інвестицій і експертизи у сфері відновлюваної енергетики – галузі, в якій Китай став світовим лідером. Серед нещодавно підписаних угод у Пекіні були домовленості про закупівлю вітротурбін, виробництво електромобілів та створення сталеливарних заводів у співпраці з китайськими партнерами.

На фото: китайські електромобілі, призначені на експорт, які чекають завантаження на корабель у порту міста Яньтай, що у східній китайській провінції Шаньдун. 18 квітня 2024 року

Казахстан також уклав додаткові інвестиційні угоди з китайськими компаніями на суму 1,5 мільярда доларів у сфері нафти й газу під час тижня високорівневих зустрічей у Китаї.

Серед них – угода на 1 мільярд доларів з Китайською національною нафтовою корпорацією (CNPC) про будівництво газохімічного комплексу в Актюбінській області, а також інша угода з Китайським банком розвитку про фінансування будівництва магістральних трубопроводів для транспортування етану й пропану в Атирауській області на суму близько 500 мільйонів доларів.

Співпраця у сфері ядерної енергетики – галузі, в якій Китай прагне глобального розширення – також стала ключовою темою. 2 вересня президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв зустрівся з Шень Яньфеном, головою Китайської національної ядерної корпорації (CNNC). Їхні переговори були зосереджені на розширенні співпраці, й відбулися на тлі заяви міністра гірничої справи та геології Узбекистану Бобіра Ісламова про укладення 13 нових угод у гірничодобувній сфері, включно з урановими проєктами, на загальну суму близько 5 мільярдів доларів.

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв

У червні Узбекистан підписав угоду з російською державною ядерною монополією «Росатом» щодо проведення техніко-економічного обґрунтування для будівництва чотирьох ядерних реакторів у країні. Однак міжнародні санкції поставили під сумнів майбутнє російської атомної компанії, і Ташкент, ймовірно, розглядає Китай як альтернативу.
Схожа ситуація склалася й у Казахстані цього року, коли CNNC отримала контракт на будівництво другої атомної електростанції в країні. У липні віцепрем'єр-міністр Казахстану Роман Скляр оголосив, що китайська компанія також збудує третю АЕС у Казахстані.

Нова версія тієї самої багатовекторної гри

На думку Темура Умарова, експерта Центру Карнегі «Росія–Євразія» в Берліні, активність, що розгорнулася в Китаї, підкреслює стабільний і передбачуваний підхід Пекіна до взаємодії з Центральною Азією впродовж останніх років – підхід, який зробив його дедалі важливішим економічним, а тепер і політичним гравцем у регіоні.

І хоча уряди з ентузіазмом залучають інвестиції та вітають прихід нових китайських компаній, вони водночас остерігаються надмірної залежності від Китаю.

Усі країни Центральної Азії більш-менш стабілізували свою стратегію й насправді не прагнуть змінювати щось у відносинах із Китаєм, – сказав він у коментарі Радіо Свобода. – Вони просто продовжують дотримуватися своєї перевіреної багатовекторної зовнішньої політики».

Ця політика передбачає активне прагнення до диверсифікації партнерів, і в її межах уряди Центральної Азії вітають розширення присутності Європи, а також намагаються зберегти тісні зв’язки зі Сполученими Штатами.
У квітні Узбекистан провів знаковий саміт із лідерами країн Центральної Азії та ЄС, присвячений питанням енергетики, корисних копалин і транзитних угод.

ЄС залишається найбільшим інвестором у Центральній Азії. На архівному фото: президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн (праворуч) із президентом Казахстану Касимом-Жомартом Токаєвим у штаб-квартирі Європейської комісії в Брюсселі

Двостороння торгівля між Центральною Азією та Китаєм – її найбільшим індивідуальним торговельним партнером – упродовж останніх років стабільно зростає й досягла рекордного рівня у 94,8 мільярда доларів у 2024 році. Водночас Європейський Союз, який об’єднує 27 країн-членів, залишається найбільшим іноземним інвестором у Центральній Азії.

5 вересня, після повернення з Китаю, Мірзійоєв провів телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом і, згідно з повідомленням пресслужби президента Узбекистану, запросив його відвідати країну «у зручний час».
Узбецький лідер здійснив офіційний візит до Білого дому у 2018 році, під час першої каденції Трампа, коли президент США назвав його «високо шанованою людиною».