Росія відродила радянське «Інтербачення». Як Кремль використовує пісенний конкурс?

Мерхат Шаріпжан

Російські музиканти не є бажаними на сцені пісенного конкурсу «Євробачення» з того часу, як Москва розпочала повномасштабну війну проти України в 2022 році. Але Росія вирішила відновити ефективний ще за часів СРСР геополітичний інструмент впливу через пісню, а саме конкурс «Інтербачення». Там усе просякнуте ностальгією за часами Холодної війни і домінування Кремля в європейських країнах Варшавського договору.

Організатори «Інтербачення» заявляють, що в конкурсі, який, за їхніми словами, стане «святом культури і духовних цінностей», візьмуть участь щонайменше 22 країни.

«Інтербачення» спочатку проводилося у Чехословаччині в 1965-1968 роках як культурний проєкт Міжнародної організації радіо і телебачення (ОРТ) – східноєвропейської мережі радіо- і телевізійних мовників. Цей захід рекламували як соціалістичну альтернативу «Євробаченню», але головною його метою була демонстарція солідарності між країнами Варшавського договору. Потім конкурс відновили знову у 1977 році, але місцем проведення вже обрали Польщу. Однак у 1980 році на тлі економічної кризи в Польщі та підйому руху «Солідарність» все закінчилося.

Коли австрійська драґ-квін Кончіта Вурст виграла Євробачення в 2014 році, російська влада оголосила про плани відродити конкурс як «альтернативу бородатому Євробаченню», але тоді нічого з цього не вийшло.

Кадр з телевізійної трансляції радянського конкурсу «Інтербачення»

І от у лютому 2025 року очільник Росії Путіна видав указ про відновлення пісенного конкурсу «Інтербачення».

«Поділяти духовні цінності»

Про серйозність намірів Росії свідчить те, що організаційний комітет «Інтербачення» очолює віцепрем'єрміністр Росії Дмитро Чернишенко, а Сергій Кирієнко, перший заступник глави адміністрації президента Росії, контролює процес.

Фінал відбудеться 20 вересня у залі «Live Arena» в Новоіванівському, що неподалік від Москви.

Чернишенко раніше заявляв, що «головна умова для країн-учасниць – поділяти наші духовні цінності».

Однак Михайло Швидкой, представник Путіна з питань міжнародного культурного співробітництва, пізніше заявив, що «Інтербачення» відкрито і для учасників з «недружніх країн».

Проте більшість країн, що беруть участь у фіналі, відображають геополітичну орієнтацію Москви.

Крім Росії, це Білорусь, Бразилія, Китай, Колумбія, Куба, Єгипет, Ефіопія, Індія, Казахстан, Кенія, Киргизстан, Мадагаскар, Катар, Саудівська Аравія, Сербія, Південна Африка, Таджикистан, Об'єднані Арабські Емірати, Узбекистан, Венесуела та В'єтнам.

Для Кремля участь американського виконавця Брендона Говарда з Лос-Анджелеса була очевидним пропагандистським трюком, що дозволило Москві стверджувати, що «Інтербачення» є більш інклюзивним, ніж «Євробачення». Однак Говард відмовився від участі в останній момент, посилаючись на невизначені сімейні обставини.

Втім, 17 вересня «Інтербачення» повідомило, що США на конкурсі представить австралійська співачка Vassy.

Журналісти такод помітили, що з її сторінки у Wikipedia одразу зникли згадки про адвокацію ЛГБТ, очевидно для того, щоб не конфліктувати із «традиційними цінностями» фестивалю.

Чеський співак Карел Готт виступає у Москві. СРСР, 1978 рік

«Сучасні реалії»

16 вересня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у супроводі Чернишенка, Кирієнка та генерального директора російського державного телеканалу «Перший канал» Костянтина Ернста провів прес-конференцію в Москві, на якій назвав «Інтербачення» «платформою для зміцнення взаєморозуміння та культурних зв'язків».

Для багатьох, хто виріс у Радянському Союзі та Східній Європі під час Холодної війни, деякі заяви, які прозвучали на цьому заході, нагадували висловлювання лідерів комуністичної епохи, коли чиновники критикували західні цінності.

«Ми відроджуємо радянське «Інтербачення», але мусимо враховувати сучасні реалії», – сказав Лавров.

Пізніше він говорив про важливість того, що він назвав «платформами, вільними від дискримінації або нав'язування сучасних переосмислень», прямо посилаючись на церемонію відкриття Олімпійських ігор у Парижі, яка включала переосмислення «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі з участю драґ-квін, що викликало критику з боку консервативних і релігійних груп.

«Ми раді, що учасники «Інтербачення» будуть представляти свої країни саме так, як їх виховали батьки і як створив їх Бог», – додав Лавров.

Кірієнко заявив, що «Інтербачення» було «відкрите для всіх», стверджуючи, що багато артистів з інших країн, які хотіли взяти участь, не змогли цього зробити через «політичні обмеження».

«Їхній вибір не збігався з думкою лідерів відповідних країн», – сказав Кірієнко, не вдаючись у подробиці.

Ярослав Дронов, відомий під сценічним ім'ям Шаман, виступає під час церемонії, яка знаменує 100-денний відлік до початку пісенного конкурсу «Інтербачення».

«Геополітична логіка»

Музичний блогер Андрій Литвинов, який народився в Казахстані, але проживає в США, сказав Радіо Свобода, що «геополітична логіка «Інтербачення» виглядає зрозумілою».

«Як і Радянський Союз у минулому, сьогоднішня Росія знову перебуває у конфлікті із Заходом, цього разу через агресію проти України. Після виключення з «Євробачення» у 2022 році через війну, Росія втратила одну з найпомітніших платформ своєї культурної присутності в Європі», – сказав він.

За словами Литвинова, відродження «Інтербачення» як інструменту м'якої сили «дозволяє Москві позиціонувати себе як культурного лідера альтернативного блоку, що представляє деякі колишні радянські республіки та країни Глобального Півдня».

Відомий російський культурний критик і музичний експерт Артемій Троїцький, який зараз живе в екзилі в Естонії, сказав у коментарі створеному Радіо Свобода телеканалу «Настоящее время», що ідея відновлення музичного конкурсу часів Холодної війни «є лише черговим нагадуванням про те, що сучасна Росія Путіна знову впала в «совок».

Троїцький додав, що в країні, яка страждає від корупції, проведення «Інтербачення» може створити можливості для нецільового використання або зловживання мільйонами доларів державних коштів, виділених на цю подію.