Слідом за прем’єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим тепер вже і президент Володимир Путін каже, що нічого не знає про проблеми з правами людини – ніяких проблем. Скажу відразу, що саме питання з правами людини в російському політичному контексті виникає не випадково.
Російські журналісти, яким випадає честь спілкуватися з главою держави або прем’єром, звичайно ж, про права людини не згадують – є питання і важливіші за демократію, ми самі це знаємо з недавнього брюссельського саміту Україна-Євросоюз. Але, на превеликий жаль російських керівників, їм доводиться регулярно приймати зарубіжних гостей або самим кудись їздити. І тоді з’являються неприємні запитання. Дмитра Медведєва про права людини запитували бразильські журналісти. Володимира Путіна – французькі. І щоразу отримували відповідь: усе чудово.
Думаю, президент і прем’єр не брешуть. У тій системі цінностей, яку вони вважають вичерпною для своєї держави, місця справжньому захисту прав людини немає. Російського громадянина захищають останнім часом від американців чи власних правозахисників, що посміли працювати на західні гроші – втім, історія про «грантоїдів» нам теж знайома. Справедливості заради треба сказати, що так сталося не відразу.
Після свого приходу до влади Володимир Путін не поспішав остаточно відмовлятися від того, що дісталося йому від попередника. Він зустрічався з правозахисниками, засновував різні комісії, проводив конгреси, на яких поряд із Путіним можна було побачити навіть Людмилу Алексєєву, керівника Московської Гельсінської групи. З часом стало ясно, навіщо це було потрібно Путіну – він просто вміло виявляв колабораціоністів, готових, коли потрібно, закривати очі і бути ширмою для самоуправства чиновників. Саме з цих людей врешті-решт були складені і горезвісні комісії, i Громадська палата, і саме «суспільство при Путіні». Все вийшло. І з правами людини чудово, хто б сумнівався?
Українському президенту досвід російського переймати, як мені здається, не треба. Наших колабораціоністів і виявляти не доводиться – вони самі стукають у всі двері і пропонують свої послуги владi. Так що скоро з «правильних» активістів, експертів, журналістів і правозахисників створиться громадянське суспільство при Януковичі, яке буде гармоніювати з суспільством при Путіні.
І з правами людини у нас теж все буде добре – тим більше, що український президент їздить набагато рідше, ніж російський, приймає західних візитерів ще рідше – так що побоюватися неприємних запитань західних колег йому не доведеться.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Російські журналісти, яким випадає честь спілкуватися з главою держави або прем’єром, звичайно ж, про права людини не згадують – є питання і важливіші за демократію, ми самі це знаємо з недавнього брюссельського саміту Україна-Євросоюз. Але, на превеликий жаль російських керівників, їм доводиться регулярно приймати зарубіжних гостей або самим кудись їздити. І тоді з’являються неприємні запитання. Дмитра Медведєва про права людини запитували бразильські журналісти. Володимира Путіна – французькі. І щоразу отримували відповідь: усе чудово.
Думаю, президент і прем’єр не брешуть. У тій системі цінностей, яку вони вважають вичерпною для своєї держави, місця справжньому захисту прав людини немає. Російського громадянина захищають останнім часом від американців чи власних правозахисників, що посміли працювати на західні гроші – втім, історія про «грантоїдів» нам теж знайома. Справедливості заради треба сказати, що так сталося не відразу.
Після свого приходу до влади Володимир Путін не поспішав остаточно відмовлятися від того, що дісталося йому від попередника. Він зустрічався з правозахисниками, засновував різні комісії, проводив конгреси, на яких поряд із Путіним можна було побачити навіть Людмилу Алексєєву, керівника Московської Гельсінської групи. З часом стало ясно, навіщо це було потрібно Путіну – він просто вміло виявляв колабораціоністів, готових, коли потрібно, закривати очі і бути ширмою для самоуправства чиновників. Саме з цих людей врешті-решт були складені і горезвісні комісії, i Громадська палата, і саме «суспільство при Путіні». Все вийшло. І з правами людини чудово, хто б сумнівався?
Українському президенту досвід російського переймати, як мені здається, не треба. Наших колабораціоністів і виявляти не доводиться – вони самі стукають у всі двері і пропонують свої послуги владi. Так що скоро з «правильних» активістів, експертів, журналістів і правозахисників створиться громадянське суспільство при Януковичі, яке буде гармоніювати з суспільством при Путіні.
І з правами людини у нас теж все буде добре – тим більше, що український президент їздить набагато рідше, ніж російський, приймає західних візитерів ще рідше – так що побоюватися неприємних запитань західних колег йому не доведеться.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода