Дніпрорудне – промислове місто на півдні Запорізької області, відоме насамперед завдяки розташованому тут залізорудному комбінату. З березня 2022 року воно перебуває під російською окупацією. Частина жителів була змушена виїхати.
Попри відсутність фізичного контролю над територією, в Україні продовжує діяти Дніпрорудненська міська військова адміністрація.
- Як живе окуповане Дніпрорудне?
- Які випробування переживають його жителі?
- Що потрібно аби місто могло відродитися після повернення під український прапор?
Про це розповів у проєкті Радіо Свобода «Новини Приазов’я» начальник міської військової адміністрації Антон Козирєв.
– Дніпрорудне залишається під російською окупацією вже понад три роки. Як змінилося місто за цей час?
– Зараз там залишилося близько 30% нашого населення. Наші люди поступово за цей час виїжджали. Дуже багато нових облич, які приїхали з інших регіонів. До літа 2024 року в місті майже нічого не відбувалося, але з того часу окупанти почали активно використовувати Дніпрорудне та його околиці. До того ж у місті й раніше були проблеми з водою, тепер – ще й з електрикою.
Наші люди поступово виїжджали. Багато нових облич
Наші тепломережі живилися від Каховського водосховища. Після того як підірвали Каховську ГЕС – вода відійшла від берега десь на 200–250 метрів. Більше не могли наповнювати систему з Каховського водосховища. Тому окупанти підключили у систему воду, яку подають зі свердловин шахтного поля – її раніше використовували як питну, вона зовсім інша за хімічним складом і вимагає додаткової фільтрації. Але цього не роблять. Тобто вони (окупаційна влада – ред.) фактично вбивають систему тепломереж Дніпрорудного.
На світанку 6 червня 2023 року стало відомо про часткове руйнування греблі Каховської ГЕС. Українська влада звинуватила у підриві греблі російські окупаційні сили, які захопили, замінували і контролювали гідроелектростанцію від 24 лютого 2022 року. Російська окупаційна адміністрація натомість стверджувала, що це ЗСУ вночі обстріляли і пошкодили греблю Каховської ГЕС. Численні експерти заявляли, що руйнування греблі відбулося, найімовірніше, через закладення великої кількості вибухівки на ГЕС, яку контролювали війська РФ. Служба безпеки України 1 жовтня 2025 року повідомила про заочне висунення підозри російському генералу Володимиру Омельяновичу, начальнику штабу угруповання «Днепр» армії Росії, заявивши, що саме він командував підривом греблі Каховської гідроелектростанції.
«Медична допомога відсутня, люди виїжджають»
– Чи маєте зараз стабільний зв'язок із жителями громади, які залишаються в окупації – про що вони розповідають, які проблеми зараз їх турбують найбільше?
Правового поля на окупованій території немає
– Окупанти посилили репресивні заходи проти всіх людей, які спілкуються з підконтрольною Україні територією. Неважливо, чи це родичі, друзі чи робочі питання. Зв'язок з територією є, але він не дуже стабільний. Багатьох людей окупанти кидають у підвали. Правового поля на окупованій території немає зовсім і всі питання комунікації з українською територією дуже гострі.
– Які основні проблеми зараз ви бачите в окупованому місті?
– Медицина, попри те, що там була лікарня, тепер майже відсутня. Немає обладнання, немає необхідних ліків. Дуже багато людей похилого віку, які не виїхали раніше, нині залишають місто саме через відсутність медичної допомоги.
Абсолютно всі послуги, яких потребує людина у звичайному житті, тобто медицина, освіта, адміністративні послуги, це все тепер залежить від російської паспортизації. Якщо перший рік окупації вони не вимагали цього, то вже починаючи з так званих виборів у 2023-2024 роках, почали посилювати цю історію.
Закриють комбінат, а всі чоловіки мають піти на фронт
Про залізорудний комбінат
– Яка доля Запорізького залізорудного комбінату, який знаходиться в місті?
– Місто прив'язане до комбінату. Тобто це містоутворювальне підприємство. За часів України воно функціонувало і виробляло десь приблизно на 4,5 мільйона тонн руди на рік. Зараз вони ледь виробляють 1,5 мільйона.
Є інформація, що буде все-таки мобілізація чоловіків призовного віку з окупованих територій. Тобто може дійти до того, що з лютого наступного року закриють комбінат, а всі чоловіки мають піти на фронт.
– Вам відомо, скільки людей зараз орієнтовно можуть працювати на цьому комбінаті?
Повертаються в кам'яний вік, тобто це ручне добування руди
– За часів України там працювали 4800 осіб. Після окупації найбільше працювало десь півтори тисячі людей. Комбінат взагалі зараз не може працювати на повну потужність як за часів України. По-перше, через те, що словацькі акціонери свого часу завезли дуже багато імпортного обладнання, яке ламається без можливості ремонту і вони (окупанти – ред.) зараз там повертаються в кам'яний вік, тобто це ручне добування. За часів України там була залізнична гілка, якою вивозилася руда. Тепер її там немає, руду вивозять автотранспортом, що значно обмежує обсяги виробництва.
В них дуже великі проблеми з людьми на шахтах. Спочатку до роботи повернули тих, кого за українських часів звільнили за пияцтво чи крадіжки. Згодом максимально навантажили працівників, запровадили навіть 12-годинні зміни. Було намагання залучити дитячу працю – 16-18 років, тобто неповнолітні.
– На вашу думку як така експлуатація впливатиме на роботу заводу?
Якщо вони затоплять шахту, то відновити її буде неможливо. Це факт
– Якщо ми кажемо про обладнання, то про нього можна забути. Шахта має глибину близько кілометра, і обладнання, спущене туди, зазвичай уже не повертається нагору. Якщо ми кажемо про обладнання, яке вони знищили – його треба буде замінювати, тому що те залишиться мертвим вантажем на дні. Головна особливість шахти – це складне техногенне підприємство, оскільки там постійно надходить вода, яку доводиться відкачувати під час видобутку. Якщо вони затоплять шахту, то відновити її буде неможливо. Це факт.
– Як така ситуація на комбінаті впливає на життя всього міста?
– Дуже погано впливає. Дуже погано. Дніпрорудненська громада о повномасштабного вторгнення – близько 18 тисяч осіб, із них 2,5 тисячі працювали на шахті. Тобто з урахуванням родин, десь половина міста це були рудокопи. Інші працювали в комунальних службах або приватному бізнесі. Приватний бізнес залишив місто, а комунальні підприємства не виплачують зарплати – уже є затримки. Шахта повноцінно не функціонує. Тому для міста це критична ситуація.
«Військові РФ брали собі, що хотіли»
– Як окупаційна влада намагається впливати на людей, які залишаються у місті?
– Усі базові потреби людей тепер пов’язані з отриманням російського паспорта. Усюди вимагають паспорти. Періодично хвилями йде намагання привласнити майно українців, які виїхали з території. Це вже в нас, мабуть, третя хвиля йде. Спочатку суто військові РФ брали собі, що хотіли. Потім співробітники ФСБ також вдиралися до будинків за наводкою. Зараз вони це все централізовано намагаються зробити – прийняли підзаконні акти щодо «безхазяйного» майна. Вони заявляють: «Якщо не хочете втратити майно – повертайтеся, оформлюйте його за російським законодавством, тобто отримуйте паспорт». Вони намагаються повернути людей з підконтрольної території України через тиск по нерухомості.
До вторгнення працювали чотири школи, п'ять садочків, ліцей і коледж. Вони зараз відновили роботу однієї школи, одного садочку, ліцею і коледжу. Тобто в них просто немає людей – 90% освітян з моєї громади виїхали на підконтрольну територію. Зараз машина пропаганди працює на повну. Тобто це й уроки в школах, і «розмови про важливе», нескінченні «парти героїв». Вони шукають дітей, які намагаються з окупованих територій дистанційно здобувати українську освіту. Це заборонено. Вони проводять обшуки, перевіряють техніку.
Ті люди, хто останні виїжджали, кажуть, що на вулицю виходили тільки за крайньої потреби. Окупанти можуть зупинити будь-кого, перевірити телефон і, у разі «підозрілих» матеріалів, відправити людину на підвал без жодних пояснень. У нас таких історій теж вистачає.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Вижити неможливо»
– Чимало жителів Дніпрорудного виїхали на підконтрольну Україні територію. В які міста, регіони вони релокувались і яку допомогу зараз отримують ці люди?
– Згідно з даними Мінцифри, зареєстровано на підконтрольній Україні території майже 6000 осіб моєї громади. Але тут не враховуються люди, які виїжджали вже після закриття «дороги життя», – за кордон. Тобто вони не в’їжджали на територію України, вони відразу через Росію та Білорусь великим колом виїжджали за кордон.
Саме в Україні – близько 6000 осіб. Найбільше переселенців у Запоріжжі – близько 1600 осіб. У Дніпрі та Кривому Розі – по 300 сімей. Всі інші – це більш компактні міста, десь 50 людей, десь 10 людей. У Запоріжжі постійно відбувається видача гуманітарної допомоги. До Дніпра й Кривого Рогу ми їздимо особисто з представниками адміністрації. У всі інші населені пункти у нас є поштова розсилка.
– Наскільки активно зараз виїжджають з окупованого міста?
– Можливість виїзду зберігається. Останній виїзд був, здається, на початку серпня. Це переважно люди похилого віку – чиїсь батьки. У нас молодше покоління виїжджало на підконтрольну територію, а батьки залишалися доглядати за нерухомістю. Але через те, що вони не можуть отримувати належного лікування, то виїжджають сюди до дітей. Отже, нині виїжджають здебільшого батьки, які прямують до дітей – в Україну або далі за кордон, адже в окупації вижити неможливо.
– Спілкуючись з людьми, які досі в окупації, чи залишається у них віра в те, що деокупація відбудеться?
– Усі ми так чи інакше іноді сумніваємося, але загалом це не просто надія – це впевненість, що ми повернемося додому. Особливо якщо спілкуєшся з нашими військовими, то сумнівів немає.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
- У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Форум