 | | Меморіал жертвам «Биківнянських могил» біля Броварської траси |
|
 | | Скрізь по лісу на деревах висять пам''ятні дошки розстріляним у Биківнянському лісі |
|
 | | Точне місце, де зустріли смерть близькі, не знає ніхто. На одному кв. метрі лісу тут лежть троє розстріляних. |
|
 | | Тут разом можна зустріти і ветеранів радянських військ, |
|
 | | і воїнів УПА |
|
 | Пані Віра і пан Віталій. Кияни. В Биківнянському лісі з їхніх родичів нікого не розстріляли, але щороку приїздять вшанувати пам''ять загиблих тут.
Слухати:
|
|
 | | Віктор Ющенко з дочками і сином |
|
 | Пані Антоніна і мала Марічка, яка вже добре знає хто і за що лежить в цій землі
Слухати:
|
|
 | | Мітинг у пам''ять загиблих |
|
 | Віталій Мацюк торік наступив на череп. Він приїжджає сюди щороку аж з Білої Церкви, що на Київщині. Йому уже за 80, він присів обабіч на землі, бо ноги вже підводять. Його мова уже дуже не зрозуміла і тиха, він весь час плаче: «Батько й сусіди тут. Кого спіймають, того й розстрілюють. Голодомор пам’ятаю. Собак їли, людей їли. Я в Києві лежав у лікарні, мені пощастило, мене не з’їли, не помер, і в лікарні не заморили».
Слухати:
|
|
 | | У селищі Биківня впродовж майже десяти років здійснювалось поховання понад сотні тисяч людей, закатованих радянськими органами НКВС у 30-х – початку 40-х років. |
|
|
