Наразі лише три країни НАТО імпортують російську сиру нафту: Угорщина, Словаччина та Туреччина. І серед них саме Туреччина купує найбільше.
«Згідно з нашими даними, (Туреччина) є третім найбільшим імпортером російської нафти у світі», – сказав Радіо Свобода 15 вересня Петрас Канітас, аналітик Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA).
«Туреччина купує російську нафту переважно тому, що вона має значні знижки, – додав він. – Вони також отримують вигоду від переробки російської сирої нафти та продажу паливних продуктів до Європи».
Президент США Дональд Трамп вже деякий час говорить про вторинні тарифи проти країн, які імпортують російську нафту, і вже оголосив їх щодо Індії. У публікації в соцмережі Truth Social від 13 вересня він закликав «всі країни НАТО» припинити такий імпорт.
«Погрози Трампа досі були здебільшого спрямовані проти Індії та певною мірою проти Китаю. Туреччина ніколи не фігурувала в цьому питанні. Тож це цікавий новий розвиток подій», – сказав старший економіст київського аналітичного центру KSE Institute Бенджамін Гільгеншток.
Ідея полягає в тому, щоб вдарити по російській економіці, припинивши потік одного з її ключових експортних товарів і тим самим змусивши Кремль до суттєвих переговорів про припинення повномасштабної війни, розпочатої ним проти України у 2022 році.
Гільгеншток, який також є членом Німецької ради з міжнародних відносин, сказав, що втрата турецького експорту стане великою проблемою для Москви.
«Це, ймовірно, означатиме, що їм доведеться надавати більші знижки іншим покупцям, щоб перенаправити цей обсяг», – сказав він Радіо Свобода.
Але апетит Туреччини до російської нафти ґрунтується на потужних економічних силах, які Анкара нелегко ігноруватиме. Деякі з її нафтопереробних заводів закуповують 90 відсотків сирої нафти в Росії, й цього не змінити за одну умовну ніч. Туреччина також, на відміну від Індії та Китаю, є великим імпортером російських нафтопродуктів.
«Звичайно, для Туреччини [припинення імпорту] буде певним викликом, як і для Угорщини та Словацької Республіки, які не вжили жодних кроків для диверсифікації своїх поставок», – сказав Гільгеншток.
Окрім економіки, в спроби змусити Туреччину скоротити кількість російської сировини на своєму ринку втрутиться і політика. Оскільки Туреччина – не член ЄС, на неї не пошириться той самий тиск, як на Угорщину чи Словаччину.
Угорщина і Словаччина
І Будапешт, і Братислава неодноразово заявляли про свою залежність від російської нафти, що постачається через нафтопровід «Дружба».
У серпні, коли українські авіаудари неодноразово виводили його з ладу, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив: «Якщо поставки нафтопроводом «Дружба» стануть неможливими на тривалий час, то постачання нафти до Угорщини та Словаччини також стане неможливим».
Однак ЄС поставив собі за мету позбутися імпорту російських енергоносіїв до 2027 року, використовуючи правила внутрішнього ринку Євросоюзу. Це означає, що Угорщина чи Словаччина не можуть накласти вето на це рішення.
Аналітики кажуть, що обидві країни можуть імпортувати нафту через трубопровід Adria через Хорватію.
«Диверсифікація – це не нерозв’язна технічна проблема, а питання політичної та економічної волі», – заявив угорській службі Радіо Свобода на початку цього місяця Томаш Плетцер, аналітик з нафти та газу Erste Bank.
«Це зробило би паливо дорожчим, але поки існує вільний ринок, дефіциту немає», – додав він.
Енергетичний аналітик CREA Канітас зазначив, що на початку цього року Чеській Республіці вдалося повністю позбутися постачань російської нафти – крок, який вона зобов’язалася зробити невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.
«Вони дотрималися своєї обіцянки», – сказав він, але додав, що прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан «має добрі стосунки з президентом Трампом. Я б сказав, що може бути якийсь відступ чи щось таке».
Вторинні тарифи
У своєму пості Трамп також закликав країни НАТО розглянути питання про запровадження 50-100-відсоткових тарифів на Китай, щоб покарати його за підтримку російської військової машини.
Цей заклик пролунав на тлі напруженого торговельного протистояння Вашингтона з Китаєм. Трамп неодноразово відкладав власний дедлайн для Китаю, коли він мав прийняти нові торговельні умови або зіткнутися з величезними новими тарифами, оскільки Китай не виявляв жодної готовності відступити.
Заяву Трампа підтримав сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який просував законодавство про величезні вторинні тарифи, щоб «задушити» торговельних партнерів Росії.
«Зараз європейцям час наслідувати приклад президента Трампа й переслідувати Китай та Індію, – сказав він у програмі «Зустріч з пресою» на каналі NBC. – Китай та Індія змінять свою поведінку щодо Путіна. Ця війна закінчиться».
Але оскільки Європа погодилася на різке підвищення тарифів на свій імпорт Сполученими Штатами – як ціну за ведення бізнесу з Вашингтоном, – її потреба підтримувати торгівлю з Китаєм тільки посилилася.
15 вересня Міністерство закордонних справ у Пекіні попередило про «рішучі контрзаходи», якщо країни НАТО «вдарять по Китаю тарифами».
Жоден європейський лідер не натякнув на можливість підвищення тарифів. Також не було жодних негайних ознак руху щодо скорочення імпорту нафти. 15 вересня, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, в Єврокомісії заявили, що слідуватимуть наміченому раніше плану.
Гільгеншток сказав, що для того, щоб це сталося, Трампу, можливо, доведеться особисто втрутитися у справи лідерів Угорщини, Словаччини та Туреччини.
«Це справді розмова, яку пан Трамп має провести зі своїми друзями (Віктором) Орбаном, (Робертом) Фіцо та (Реджепом Таїпом) Ердоганом».
Форум