ЛЬВІВ – У ніч з 16 на 17 вересня вбили журналіста Георгія Ґонґадзе. Вістка про його зникнення облетіла 16 вересня, але тоді ще не вірили в те, що його можуть убити.
Через два з половиною тижні знайшли обезголовлене тіло чоловіка у Таращанському лісі. Мама Георгія не вірила, що це тіло її сина і відмовлялась його поховати.
Це сталось вже через три роки після її смерті – у 2016 році.
Через 8 років за викрадення та вбивство журналіста засудили трьох офіцерів міліції. Через рік оголосили вирок колишньому начальникові департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексію Пукачу. Минає 25 років і так і немає чіткої відповіді на запитання, хто саме замовив вбивство Георгія Ґонґадзе і чому обрали саме його?
16 вересня 2000 року з’явилось повідомлення, що зник журналіст Георгій Ґонґадзе. Про це мама Георгія, як вона розповідала Радіо Свобода, дізналась на вулиці. Цю вістку спершу друзі сприйняли неоднозначно, відкидаючи страшний сценарій.
У Львові журналіста добре знали. Тут він навчався, вперше одружився, тут жила його родина. У Львові він творив свій документальний фільм про російсько-грузинську війну, розпочав свою журналістську діяльність.
Львів’янин Олесь Пограничний зранку 16 вересня дізнався, що Георгій не виходить на зв'язок. Але відкидав думку, що щось могло статися гірше.
А хто замовив і як було все, то це донині покрите туманомОлесь Пограничний
«Новина була така безстороння. Думали, знайдеться. Але в кінці дня інформація ставала дедалі загрозливіша. Наприкінці дня ми зідзвонилися з Маркіяном Іващишином, Віталієм Загайним і написали перший відкритий лист до керівництва держави, що хочемо знати правду. І тоді з’явився комітет «За правду», це була громадська форма. Потім вилився у комітет опору «За правду». Це була група людей, така постгранітна тусовка, тобто з тих, хто брав участь у Революції на граніті. Щодо вбивства, то немов забійники нас гнали на червоні прапори і Кучму гнали. І ми частково бігли на червоні прапорці з тим комітетом. Громадянська непокора вивела ситуацію з-під контролю, бо вони планували лише одне, що Кучму не сприйматимуть, але ситуація перетворилась у Помаранчеву революцію. А хто замовив і як було все, то це донині покрите туманом», ‒ каже Олесь Пограничний.
Список із 25-ти
Журналісти об’єднались із вимогою до керівництва держави розслідувати зникнення журналіста, а якщо він вбитий, то знайти його тіло. Лише 2 листопада 2000 року у Таращанському лісі, на Київщині, поблизу Білої церкви випадково чоловік знайшов тіло без голови. І було повідомлено, що це тіло Георгія Ґонґадзе. Його опізнали знайомі журналіста.
28 листопада 2000 року лідер Соцпартії Олександр Мороз у Верховній Раді оприлюднив «плівки майора Мельниченка», це були записи нібито з кабінету 2-го президента України Леоніда Кучми, на яких схожим на нього голосом говорилось, що треба розібратися з Георгієм Ґонґадзе.
Читайте також: 20 років «касетному скандалу»: спочатку на Майдан вийшло 50 людей, невдовзі – 20 тисяч
15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними в убивстві Ґонґадзе трьох колишніх працівників департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Їх позбавили волі терміном від 12 до 13 років.
А невдовзі знайшли начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача, який, як встановило слідство, в автомобілі задушив журналіста ременем. Він отримав довічне ув’язнення.
У 2009 році на Київщині знайшли рештки людського черепа, які, за даними Генпрокуратури, належали Георгію Ґонґадзе.
Це історія на багато років, уроки якої ми не вивчилиВахтанг Кіпіані
Микола Протасов помер у в’язниці незадовго до звільнення. Валерій Костенко і Олександр Попович відбули покарання і перебувають на волі. Олексій Пукач відбуває покарання. Він через 25 років після вбивства Георгія Ґонґадзе так і не сказав, куди поділи його голову.
«Є багато запитань, на які немає відповіді. Чому Кучма не постав перед судом? (Леонід Кучма пізніше наголосив, що готовий заприсягтися, що не віддавав злочинного наказу вбивати Гонгадзе – ред.). Кравченко був задіяний до цього вбивства (родина покійного міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка, якого звинуватили у замовленні вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе, наполягала, щоб суд довів провину чи не винуватість посадовця), хоч і не знав Ґонґадзе, як і Пукач, який ставив ноги на груди Георгію. Це історія на багато років, уроки якої ми не вивчили», ‒ говорить журналіст, військовослужбовець ЗСУ Вахтанг Кіпіані.
Вахтанг Кіпіані склав список із 25 «ключових гравців» у справі вбивства Георгія Ґонґадзе.
Два постріли, за офіційною версію МВС і СБУ, були самогубствомВахтанг Кіпіані
«Минуло 25 років, частини цих людей немає живих. Наприклад, генерала Опанасенка, начальника Київської міліції, який мені казав, що Гонгадзе «забухав і прийде». Цей генерал швидко пішов із життя за нез’ясованих обставин. Міністр Юрій Кравченко, який мав би точно відповідати за стеження, приховування, був викликаний генеральним прокурором Святославом Піскуном через телебачення, не повісткою, а всій країні сказали, що він має бути на допиті. І зранку Кравченка знайшли вбитим двома пострілами в голову. Два постріли, за офіційною версію МВС і СБУ, були самогубством. МВС очолював Юрій Луценко, а СБУ ‒ Олександр Турчинов. У цій ситуації вони обоє погодились, що два постріли були самогубством. Хоча всі експерти говорили, що людина не може після невдалого вистрілу у череп підняти руку і вдруге вистрілити собі.
Чи Кучма був свідком у справі Ґонґадзе? Ні. Його лише раз викликали для уточнення паспортних даних ‒ і все. Майор Мельниченко так і не повідомив, де взяв ці плівки. Фахівці говорили, що запис здійснений стаціонарно, прослухання було ще з радянських часів і слухали або ФСБ Росії, або українська служба. Ким був Мельниченко, який їздив у Москву? Зараз живе у США і має бізнес», ‒ каже Вахтанг Кіпіані, який не міг повірити, що Георгій Ґонґадзе зник.
А дізнався він про це 17 вересня зранку. І одразу пішов у Печерський райвідділ міліції, щоб розказати все про Георгія, щоб допомогти його шукати.
Ключове те, що кабінет президента був тим місцем, де злочин проти журналіста спочатку обговорювався як майбутнє, а потім як минулеВахтанг Кіпіані
Вахтанг Кіпіані у Львові прочитав лекцію, присвячену Георгію Ґонґадзе, під назвою «Георгій Ґонґадзе: 25 років без відповіді на ключове питання». Він вважає, що не вистачило суспільних і політичних зусиль для того, щоб дотиснути історію вбивства журналіста.
«Ключове те, що кабінет президента був тим місцем, де злочин проти журналіста спочатку обговорювався як майбутнє, а потім як минуле. Якщо б президент був би відповідальний і розумів, що його підставили, то мав би бути першим зацікавленим розслідувати справу вбивства», ‒ наголосив Вахтанг Кіпіані.
Леся Ґонґадзе до самої смерті не хотіла вірити, що знайдене в Таращанському лісі тіло її сина. Мама журналіста померла у 2013 році від важкої хвороби.
Через три роки після її смерті – у 2016 році – тіло Георгія Ґонґадзе без голови поховали у Києві. Тоді від дня вбивства минуло 16 років…
Вбивство журналіста і розвиток подій
Вбивство журналіста було дуже серйозним каталізатором, в основі якого була жертва. Можливо, ті, хто задумав таку історію, самі її не прагнули, зауважує Олесь Пограничний. Але жертва Георгія Ґонґадзе мала вплив на розвиток подій у державі. По суті, зі зникнення Ґонґадзе почався протестний рух в Україні.
Акція «України без Кучми» почалася через три місяці після зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе. Так українці зреагували на оприлюднені політиком Олександром Морозом плівок майора Мельниченка і виступали проти корупції в державі, за свободу слова, свободу вибору, демократичні цінності, проти аморальності влади, а також вимагали розкриття правди у справі вбивства журналіста, відставки президента Леоніда Кучми, керівника його адміністрації Володимира Литвина, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та генерального прокурора Михайла Потебенька.
9 березня 2001 року акція «Україна без Кучми» завершилась у Києві бійкою між учасниками і «Беркутом». Тоді активісти намагалися завадити Леоніду Кучмі покласти квіти до пам’ятника Шевченкові.
19 членів УНА-УНСО засудили за участь у масових заворушеннях. Всередині 2004 року всіх їх звільнили. А Парламентська асамблея Ради Європи визнала 19 активістів «справи 9 березня» політичними в’язнями.
«Касетний скандал» все ж обернувся звільненням голови СБУ Леоніда Деркача (його син Андрій Деркач втік у Росію) та очільника МВС Юрія Кравченка.
Акція «Україна без Кучми» була першим кроком до Помаранчевої революції.
Український політик Тарас Чорновіл входив у тимчасову слідчу комісію парламенту з питань розслідування вбивства Георгія Ґонґадзе.
Як вплинуло вбивство Ґонґадзе на розвиток подій в Україні?
Фактично було враження, що все дуже добре було сплановане Росією або залежними від Росії силовикамиТарас Чорновіл
«З’явились плівки з доказами вбивства Ґонґадзе, самих обставин, отих записів Мельниченка – і після цього в Україні почався колосальний розворот. Саміт НАТО, де міняли абетку, щоб Україна не була поряд з Америкою. Тему євроінтеграції почали блокувати. Відштовхнули Європейський союз і НАТО від України.
Фактично було враження, що все дуже добре було сплановане Росією або залежними від Росії силовиками в напрямку, щоб змоделювавши, зманіпулювавши, розігравши відповідними способами силовими структурами. Відомство Кравченка займалося вбивством, щоб створити передумову, щоб Україну відторгнули від НАТО і ЄС.
Вбивство Ґонґадзе планувалося з розрахунку на те, що з Україною не можна мати справи в принципі. Тобто, це був клин, як не пустити Україну на Захід. А те, що то було зроблено своїми..., чи то була агентурна робота, чи було добре зманіпульовано? Про це можна сперечатися. Але сам факт вбивства Ґонґадзе викликав збурення в самій країні. Без плівок Мельниченка це було би щось на кшталт, хто вбив Шеремету, Катю Гандзюк. Як це звучало до Порошенка.
Але серйозно ця справа почала крутитись, коли появились плівки Мельниченка і пряма прив’язка до Кучми.
Ті, хто вбивав чи організовував, знали наперед, що будуть вбивати, і мали наперед ті записиТарас Чорновіл
На мою думку, вбивство моделювали під ті плівки, які отримали. Ті, хто вбивав чи організовував, знали наперед, що будуть вбивати, і мали наперед ті записи. Кучма, ймовірно, це сп’яну міг сказати, випалити, це була злоба. Я з Мельниченком всі плівки прослуховував і дуже добре пригадую розмови, там була злоба. Це не було наказу відрізати голову. Це була звичайна брутальна лайка. Це був варіант лайки, його підводили під якісь теми. Кравченко вмів це спровокувати, а Кучма міг обурюватись. Хоча він був не проти, якщо таким способом розв’яжуть проблему. Його це не цікавило і там якоїсь великої моралі не було.
Плівки підводили під майбутню історію, яку мали провести. Це міжнародна спецоперація Росії, але українці відіграли у ній роль, на жаль.
До речі, є два різні записи. Текст той самий, але писали два пристрої. Один Мельниченко, він підтвердив. Думаю, що писали або на внутрішній і ще паралельний запис або писали росіяни. А потім підганяли записи під вбивство.
Там на плівках є один момент: Кучма щось озлоблено говорить, що робити з тими «гадами». Всі йому підказують. А Марчук каже, що це не по закону буде. Давайте, краще то і то. Марчук так поводився, ніби знав, що пишуть», ‒ говорить політик Тарас Чорновіл.
На жаль, ані Євген Марчук, ані інші представники влади чи політики не залишили спогадів, зауважує журналіст Вахтанг Кіпіані. Нічого не говорить по цій справі і Олександр Мороз, який оприлюднив плівки.
16 вересня відбудеться чимало подій, присвячених пам’яті Георгія Гонгадзе. У рамках Тижня пам’яті заплановані зустрічі «Професійні діалоги». Біля могили вбитого журналіста на подвір’ї церкви Миколи Набережного на Подолі митрополит ПЦУ Епіфаній (Думенко) проведе панахиду.
25-й рік поспіль говоритимуть, що так і не знайдено замовників убивства Георгія Ґонґадзе, як і інших відомих українців.
Георгія Ґонґадзе позбавили життя, коли йому був 31 рік…
Форум